Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 20
Олексій Кононенко
Тамада:
– А тепер вип'ємо за хороших людей! За вас (до тещі)… наступний тост!
Пане Президент! До нас із Донбасу кожного літа приїздить теща. Міжнародного масштабу в цих подіях, звичайно, немає, але елементи тероризму присутні.
Чоловік іде по вулиці. Раптом чує тоненький такий крик:
– Стій!
Він зупиняється. Перед очима пролітає цеглина і розбивається під ногами.
– Хто це мене попередив?
– Це я, твій хранитель, – чується тоненький голосочок з кишені.
Чоловік дістає з кишені маленького гномика, підносить його на долоні до очей, довго роздивляється, думає, потім раптом стискає долоню:
– А де ж ти був, коли я женився?!
– Тату, а жаби бувають в окулярах?
– Ні, синку.
– Значить, то бабця в ставку плаває…
Чоловік у дворі до дружини:
– Жінко, ти бачила, кінь хотів укусити мене за голову!
Теща з хати:
– Має нюх, полову чує…
Сім'я обідає. Раптом зі столу падає виделка. Батько в останню мить встигає підхопити її. Усі полегшено зітхають: «Гостей не буде…» Аж забігає з вулиці по сходах найменший син:
– Тату, там бабуся в ліфті застряла!
Теща до зятя:
– Давно вже пора змінити весільні традиції.
– Які?
– Замість букета краще кидати дівчатам гарного, багатого, сильного неодруженого хлопця.
Теща:
– Ой, синку, мене оце так просили, так не пускали!
Зять:
– Куди ж вас, мамо, не пускали?
– В хату.
– А просили?
– Із хати!
Парубок написав листа батькам, що має намір одружитися. Отримує відповідь: «Синку! Ми з татом дуже раді за тебе і повністю підтримуємо твоє рішення. Добра дружина – дар Божий. Вона направляє чоловіка, надихає на правильні рішення, завжди зрозуміє і зробить його життя щасливим!»
Нижче приписка іншим почерком: «Мати пішла за маркою. Не женися, дурнику! Залишайся холостяком!»
Слідчий з-під лоба позирає на даму в літах у траурній сукні.
– Громадянко, – запитує він, – чи не можете ви повторити останні слова вашого зятя?
– Можу. Він сказав: «Не злякаєш ти мене рушницею. Ти навіть у двері з неї не влучиш!»
– Тату, бабуся сказала, щоб ти ходив по кімнаті без капців.
– Чому це?
– Вона голку згубила і ніяк не може знайти.
– Хочеш подивитися на сутичку двох хижаків?
– А що ж то за дійство?
– Приходь до мене сьогодні увечері, я буду своїй тещі п'явки ставити!
– Моя донька виходить заміж.
– Поздоровляю! І кого ж вона ощасливила?
– Мене!
На природі відпочиває сімейка. Зять до тещі: – Та ні, мамо, трава зовсім не сира. То ви просто сіли в олів'є…
– Донечко, твій кавалер клянеться, що покінчить життя самогубством…
– Ой, мамо, до нього усі казали те ж саме!
– Але, може, хоч одного треба врятувати?
– Я люблю вашу донечку, я не можу без неї жити!
– То що ж ви робити тут, на порозі? Похоронне бюро в іншому кінці міста.
– Юначе, скільки ви вже знайомі з моєю донечкою?
– Поки ще жодного разу…
– Куди б нам почепити цю картину? – запитує теща.
– Он на ту стіну, – показує поглядом зять, – молоток і гвіздки – на балконі, йод і бинти – в аптечці.
Дві подружки прийшли на танці в сільський клуб. Довго стояли біля стінки, ніхто не запрошував. Аж заходить в клуб чоловік, синюшний, увесь татуйований, і запрошує одну на танець. Під час танцю дівчина запитує:
