Читать «Сліди на піску» онлайн - страница 169

…Дивні парадокси дарує нам історія! Два велетенські континенти на Західній півкулі названо ім’ям не Христофора Колумба, а вискочки Амеріго Веспуччі, який, на думку деяких учених, навіть не бачив Нового Світу. Невидимі промені, відкриті українським електрофізиком Іваном Пулюєм, названо рентгенівськими. Найпівнічніший європейський архіпелаг названий не прізвищем відважного австрійця, який 1873 року залишив тут затиснуте льодами судно «Тагеттоф» і чудом добрався з командою на Велику землю, а ім’ям бездарного цісаря, який за смерть свого сина Фердинанда пролив море крові й безславно зник зі світу разом зі своєю клаптиковою імперією…

Та не слава, а жага наукових відкриттів вела людей пізнавати невідоме. 1893 року Фрітьоф Нансен на шхуні «Фрам» вирушив до Північного полюса, застряг у льодах і був урятований англійською експедицією на п’ятисотий день переходу. 1913 року біля берегів Таймиру загинув разом із своєю дружиною Володимир Русанов. Перший підкорювач Південного полюса Рауль Амудсен 1926 року перелетів на дирижаблі «Норвегія» із Шпіцбергена через Північний полюс до Аляски, а двома роками пізніше загинув у пошуках експедиції Умберто Нобіле. 1928 року Рудольф Самойлович на криголамі «Красін» врятував експедицію Нобіле, в 1940 році був засуджений чекістською «трійкою» до розстрілу. Імена цих мужів ніде не позначені в топоніміці.

Михайло Іваничук відкрив чотири невідомі острови біля Землі Франца-Йосифа, завбачливо назвавши їх Комсомольськими, проте був знищений державою, для якої працював…

IV

Моя праця над романом «Бо війна – війною» на деякий час призупинилася: мені треба було багато домислювати, бо про подальше життя Михайла Іваничука після його арешту я не мав жодної інформації й тому ототожнював стрийка з утікачем із Соловецьких островів скитальником Михайлом, який вряди-годи з’являвся над озером Ямбато й випрошував у рибалок сірників та солі. Його живого бачив мій брат Євген.

Проте доля вченого склалася зовсім інакше.

1932 року він повернувся з експедиції у славі. Ним цікавилися науковці й письменники, журналісти брали в нього інтерв’ю, його дружиною стала найвродливіша, як він вважав, харків’янка. Через два роки Михайло випустив у видавництві «Харківський робітник» книжку спогадів «14 місяців на Землі Франца-Йосифа», яка з’явилася одночасно українською і російською мовами; захистив у Харківському ІНО докторську дисертацію «Опис рельєфів Землі Вільчека і Комсомольських островів», його обрали професором ІНО; крім того Михайло потаємно готувався до експедиції в Антарктику, сподіваючись, що така колись відбудеться, й видав у тому ж видавництві брошуру «Антарктида».

1936 року Р. Л. Самойлович включив Михайла Іваничука до складу Першої експедиції на Північний полюс, яка під керівництвом Івана Дмитровича Папаніна мала відбутися 1937 року, але з невідомих причин Михайла виключили із списку. Незабаром причина з’ясувалася: у квітні 1937 року його заарештували.