Читать «Сліди на піску» онлайн - страница 167

Звичайно, така стаття могла бути знаковою для наукової кар’єри М. Іваничука, проте я, прослідковуючи події, які певним чином торкалися його діяльності, спіткнувся на непогоджуваному: який міг бути зв’язок між статтею й викликом від професора Самойловича, адже таких спеціалістів, як М. Іваничук, у Союзі, напевно, було чимало.

Цю головоломку я розв’язав досить легко. Адже після докторантури у празькому УВУ на природничо-географічному факультеті, про що вже мовилося, М. Іваничук захищав дисертацію, і на захисті, як засвідчила пані Навальківська, був присутній професор Бегоунек, який міг собі взяти в пам’ять ім’я здібного претендента на вчене звання. Той же Бегоунек наприкінці літа 1928 року після катастрофи дирижабля «Італія» над Землею Франца-Йосифа повернувся овіяний славою до Праги й оповідав на зустрічах із студентами й викладачами історію трагічної експедиції – тоді Михайло міг взяти в нього інтерв’ю.

Михайло виїхав до Харкова восени 1928 року, а саме в цей час приїхав з Ленінграда до Праги з візитом герой рятувальної виправи Р. Самойлович, який на криголамі «Красін» вивіз на Велику землю уцілілих членів експедиції Нобіле, в тому числі й професора Бегоунека – тож можна сміливо припустити, що Бегоунек рекомендував Самойловичу саме Михайла Іваничука!

У середині квітня 1931 року Михайло приїхав до Ленінграда, й Р. Самойлович доручив йому технічний бік підготовки зимівлі. До літа штат експедиції з дев’яти осіб був укомплектований, зимівники виїхали з Ленінграда до Архангельська, там закупили метеоапаратуру, продукти, собак і корову й завантажили те все на судно «Ломоносов».

Поруч з «Ломоносовим» готувався до виїзду в Арктику криголам «Малигін» з іноземними туристами на борту. Михайло зустрівся із самим Умберто Нобіле, який завітав на судно «Ломоносов» – молодим італійським генералом, котрий за наказом Муссоліні мав підкорити Північний полюс і Землю Франца-Йосифа й оголосити їх італійськими. Не вдалось. Трагедія експедиції Нобіле потягнула за собою низку інших трагедій: в пошуках уцілілих жертв загинуло сімнадцять осіб, і серед них великий Амундсен; генерала ж Нобіле, цілого й неушкодженого, доправили на літаку до Архангельська. Оскільки Луки Кулаєва в той час на судні не було, відрекомендувався генералові заступник Кулаєва Михайло Іваничук. Нобіле попросив його пошукати на архіпелазі слідів групи Алессандрі з шести осіб, яких дирижабль, вивільнившись під час зіткнення із землею від тягаря кабіни, поніс у безвість…

19 липня «Ломоносов» віддав швартови в Архангельську, а 8 серпня зимівники побачили в далині засніжені бані гір – окраєць Землі Франца-Йосифа.

На архіпелазі закінчувалось полярне літо. У насурмонене небо впиваються гострими вершинами базальтові кручі – житло північного птаства. На вершинах скель гніздяться буревісники, нижче каркають кайри, пищать майовки, клекочуть бургомістри, у підніжжях скель метушаться схожі на горобців люрики. А в оазах серед льодів цвітуть полярні маки з жовтими й білими голівками, голубі незабудки, малинові ломикамені, великоголові ромашки, криваві рододендрони, оленячий мох та карликова берізка. Літо згасає, незабаром настане безконечна ніч із буревіями й пургою.