Читать «Коханка з площі Ринок» онлайн - страница 89

Віко сіпнулося. Кошовий змусив себе не ворушитися. Кортіло впасти зі стільця, закричати, гукати на допомогу, хоч розумів — марно. Промовив навмисне повільно, роблячи паузу після кожного слова.

— Можете. Стріляти. Не тут. Так потім. Але. Дозвольте. Договорити.

Зубов опустив револьвер, поклав його дулом у Климів бік, знову сів, відбив пальцями дріб на поверхні столу.

— Почніть із високого зросту. Вашої з отим відставним поліцейським геніальної теорії. Платов високий. Не аж такий, як, скажімо, опитані нами панове Данилевич, Навотний чи Химич. Проте я залишав право на похибку.

— Яку ще похибку?!

— Забули? Пане капітане, насправді будь-хто, і я згадував про це, може бути вищим за мініатюрну від природи панну Божену. Вона тим брала, як я довідався. Всякий чоловік почувається впевненіше поруч із невисокою жінкою.

— Припустімо. Нехай. І?

— Платов міг ударити свою коханку згори вниз із таким самим успіхом, як... не знаю... хоча б Данилевич. Детальний слідчий експеримент завжди можна провести. Тіло ж не поховали, воно, здається, в анатомічному театрі досі. На моє прохання пан Віхура дізнався. Так чи інакше, важливий факт нанесення удару саме такою манерою, — Кошовий підніс руку й різко опустив, хекнувши при цьому. — Ось вона, похибка. Ми з вами з огляду на неї теж підходящі кандидатури.

— Гарне порівняння.

— Визнаю помилку, пане капітане. Каюся. Збила з пантелику. До того ж ані я, ані пан Віхура не можемо отримати детальнішу інформацію від поліції. А отже, не можемо дійти висновків, котрі будуть точнішими за зроблені на око.

— Чому ви переконані, що не помиляєтесь тепер? Йдеться про штабного офіцера з бездоганною репутацією.

— Якщо не рахувати коханки.

— Пане Кошовий, жінки для військового — як завойовані нагороди. Аби капітан звабив раптом дружину генерала й при цьому вона молода-гарна, числився б героєм. А ось генерал ловив би в спину насмішки.

— Приймається. Але ж ви не хотіли бачити свого близького товариша в ролі вбивці власної коханки. Хіба за таке нагородять?

— Отже, ви переконані: Платов — убивця.

— Так, інакше мусив би пустити собі кулю в лоба. Божена поставила бездоганну репутацію коханця на кін. Вона зрадила капітана, пане Зубов. Вона взагалі зрадниця.

— Тобто?

— Шпигунка. Лягла з ним у ліжко за наказом австрійської розвідки.

Говорячи так, Клим нічим та ніким не ризикував.

Вони з Магдою довго, кілька годин готували розмову, зважуючи всі «за» й «проти», і нарешті погодилися: шкоди від викриття вбитого агента нікому не буде, натомість користь Божена принесе й після смерті. Дізнавшись про її загибель, Магда потурбувалася, аби довкола обірвалися всі нитки. Почавши копати, російська контррозвідка ні до чого не прийде, хіба отримає кілька непрямих підтверджень, щоб довести правоту Климових слів. Якраз це було важливо, бо робило дійсною угоду, заради якої Кошовий почав свою гру й матиме на меті убезпечити саму Магду.

Зберегти живих значно важливіше, ніж без жодної користі для справи намагатися врятувати мертвих.