Читать «Коханка з площі Ринок» онлайн - страница 88

— Я з нею не грав.

— Врахуйте становище, в якому вона опинилася.

— Хто напав на моїх людей у готелі? Хто вештався містом під час комендантської години неподалік від «Жоржа» незабаром після нападу? Хто стріляв у патруль?

— Зеленого поняття не маю про стрілянину, — твердо мовив Кошовий. — Пані Богданович вивели з готелю, і далі вона пішла сама. Вночі постукала до мене на Личаківську. Розказала все. Так, не випускав її до ранку, по завершенні комендантської години помістив у безпечне місце. Зрештою, пане Зубов, шукати можна й, мабуть, служба цього вимагає, опереткових нападників у масках. Ваш ротмістр засвідчить, що саме пані Магда напала на нього? Отож.

Клим завершив, теж відкинувшись на своєму стільці.

— Ви непоганий адвокат, — кинув капітан.

— У Львові два останніх роки перед війною вважався дуже хорошим. Коштовним.

— Магда Богданович при мені писала комусь записку. Отже, знає бодай одного з нападників. Або організаторів нападу. Мусить сказати. Тоді, можливо, ми домовимося.

— Спокій пані Магди та збереження репутації служби контррозвідки в обмін на вбивцю панни Божени.

— Ви доведете, що вбивця цього разу справжній.

— Ви не будете добиватися, звідки в мене ті чи інші відомості. Така домовленість є від самого початку.

— Слово.

— Слово офіцера?

— Перед вами офіцер.

— Пані Магда?

— Господи, та дайте мені вже з нею спокій! Хай ховається, де ховається, чи повертається до себе, чи живе у вас, чи з вами! Мене справді ввели в оману, визнаю — сам у всьому винен, розберуся й залагоджу. Тут кожен день щось нове. Жертв нема, непорозуміння вчорашнє забудеться.

— Письмове підтвердження, пане капітане.

— Я сказав — слова офіцера досить.

— На ньому й ловлю.

— Далі тягнете кота за хвіст?

— Антон Платов.

Зубов вклякнув на стільці.

— Що ви сказали?

— Він убив свою коханку. Ви підозрювали подібне від самого початку. Мотив інший. Не ревнощі.

Розділ п'ятнадцятий

Офіцерська честь

Потім, коли вони вже разом залишать кабінет, Клим Кошовий признається собі: дотепер, навіть у часи найнебезпечніших пригод, коли за кілька кроків позаду стояв і реготав Різник із Городоцької, він так не відчував реальність близької смерті.

Капітан Зубов не попросив — наказав повторити. Почувши вдруге, неквапом, ніби лінькувато, підвівся. Перевірив для чогось, чи застебнутий кітель на верхній ґудзик. Потому спокійно, з явним наміром завершити до кінця важливу для себе роботу, витягнув з кобури револьвер, виклацнув барабан, перевірив набої, зробив, як було. І лиш тоді навів дуло на Клима.

— Застрелю, сучий сину. Просто тут, на місці. Відповім за все, де треба й перед ким слід. Мусив зрозуміти, що ти — провокатор. Ви, мазепинці, інакшими бути не можете. Ви готові на будь-яку брехню, аби зашкодити короні.