Читать «Коханка з площі Ринок» онлайн - страница 101

Труснувши головою, аби прогнати залишки підступної дрімоти, Клим підвівся.

— Чули приказку: війна спише всі борги?

— Війни закінчуються. Тоді все й згадається.

— Згадують і виставляють рахунки ті, хто доживає.

— Тому ми й хочемо тихо бути, аби дожити. Ви нам не даєте. Найгірше, пане Кошовий, що не готовий вам відмовити. Й не ладен пояснити причину.

Клим простягнув Тимі списаний аркуш.

— Цього разу прошу про легшу послугу. І мабуть, останню найближчим часом.

— Ви таки починаєте дружити з головою?

— Боже збав, пане Тимо. Все набагато простіше — мушу виїхати зі Львова на невизначений термін і дати вам спокій.

Єжи пробіг очами написане.

— Що це має бути?

— За кожним, хто тут указаний, треба простежити бодай добу. Знаю, вашій братії по силах усе владнати.

— І ось за цим паном? — Тима показав прізвище, яке Кошовий написав у кінці списку. — Краще ми вдруге прийдемо серед ночі в «Жорж» і знову наведемо там шереху. Це не звичайний павук, це жандарм. Навчений виявляти стеження.

— Хіба не цікаво переграти його?

— Та ви жартуєте.

— Може, так. Може, ні.

Тима цикнув зубом, демонструючи крайній ступінь невдоволення.

— Чорти б вас побрали, — буркнув він. — А до чого тут Магда Богданович? Знову щось не так?

— Навпаки. З пані Магдою все просто чудово. Хотів попросити, аби кілька міцних батярів допомогли їй перенести речі з готелю до мене, на Личаківську. Сам я не впораюсь.

— Ви серйозно?

— Жіночі речі — це завжди серйозно. Їх завжди багато, пане Тимо. Валізи важкі. У мене лише дві руки.

Додому Кошовий повернувся перед комендантською годиною: обговорення всіх деталей забрало більше часу, ніж він розраховував.

У помешканні було темно, тихо й холодно.

Зате вперше за багато часу тут відчувалася жінка.

Вона спала міцно, на животі, підклавши одну руку під голову.

Він не будив, примостився поруч.

Магда, не розплющуючи очей, заворочалася, пошукала поруч.

— Зимно, — прошепотіла.

Й притислася, рівно засопіла біля вуха.

Поводилася дуже впевнено, ніби готувалася до цього довго й навіть вправлялася. З чого Клим зробив висновок: Магда сама цього хотіла. І мріяла про щось таке, крутячись сама на своєму ліжку.

Не про нього думала, припущення надто сміливе й самовпевнене.

Про мужчину поруч..

Так.

Розділ сімнадцятий

Вечеря на п'ять персон

Стіл накрили на Шевській.

Іншого варіанту Клим не придумав, та й навряд чи тепер можна знайти у Львові пристойний ресторан, де б не сиділи щовечора російські офіцери. Прокурені бари на кшталт «Під вошею» теж не пасували для зустрічей, подібних до замисленої Кошовим. Для завершення історії йому потрібно було по можливості затишне й непримітне місце, де не буде зайвих людей. Найменше він хотів привертати до себе та компанії, яку зібрав, надмірну увагу.

Перетворити адвокатську контору на подобу бенкетної зали вдалося за кілька годин. Прибрали, зсунули два столи, Магда офірувала одні зі своїх скатертин. Вона ж узяла на себе керування кухнею, а оскільки зайнявся цим Цезар, йому й перепадало найбільше. Заради такої нагоди він постарався, й на чорному ринку знайшлося все, що треба для простих, популярних на Верхньому Личакові страв. З гречаного та пшеничного борошна, замішаного на дріжджах ще звечора, напекли гречаних млинців, майже таких, як до війни, хіба без родзинок. З картоплі натерли пляцків, лиш для начинки не знайшлося всіх компонентів, обійшлися без телятини, та й свинину й копчену ковбасу знайти вдалося в обмеженій кількості. Роздобули курку, з неї вийшов прозорий бульйон, куди окремо поклали моркву й шматочки варених яєць. Нарешті, від щедрот Цезар виділив на стіл із особистих запасів фірмову синю пляшку наливки від Бачевських.