Читать «Коханка з площі Ринок» онлайн - страница 99

Схрестивши погляди з Естер, він продовжив уже зовсім упевнено:

— Маємо нижню частину. Щось мені підказує — вбивця має проблеми як коханець.

— Хіба одного засобу не досить?

— Бачу, ви, пане Кошовий, на щастя, такого позбавлені. Дай вам Бог якнайдовшого здоров'я.

— Це має значення?

— Ще й яке! — Шацький осмілів, розійшовся не на жарт, замахав руками. — Ті, хто скаржиться на чоловічу силу чи раптом утратив її, коли перед тим усе було добре, одним засобом себе не обмежують. Навіть вимагають у лікаря прописувати якнайбільше. Не всім користуються, проте хочуть великого списку. Деякі, особливо затяті, справді змішують усе докупи.

Естер підібгала губи.

— Пане Кошовий, вам не здається, що мій чоловік обрав собі не той фах, за яким працює? Може, йому все життя кортіло лікувати зовсім не зуби.

— Йой! — Йозеф знову почервонів. — Та більшість лікарів знає, що воно таке і як із ним боротися!

— Більшість? Тобто всякий може прийняти хворого для такої консультації й виписати подібний рецепт?

— То я трохи гарячкую, — Шацький здав назад. — Але є зараз у Львові кілька добрих фахівців. Не всі втекли, коли наступали росіяни.

— Вони практикують?

— Лікарі завжди потрібні.

— Хто, наприклад?

Шацький наморщив чоло.

— З тих, кого я знаю... Хіба...

— Брехт, — випередила чоловіка Естер.

Він підозріло глипнув на дружину. Ще й черговий раз одягнув окуляри, ніби так її можна було краще й пильніше роздивитися.

— Алоїз Брехт, так. Але звідки тобі про нього відомо?

— Нагадаю тобі, Шацький. Доктор Брехт знається також на суто жіночих недугах, — випереджаючи наступне питання, заявила: — Якщо я не звітую тобі, що мене турбують подібні хвороби, це не означає, що вони мене справді не турбують. До всього візит до пана Брехта коштує занадто дорого, аби я просила в тебе грошей. Маю свої можливості.

Йозеф поцмокав губами.

— Завжди знав, що ти в мене неперевершена, знаходиш вихід і вмієш берегти таємниці навіть від власного чоловіка. Проте наступного разу...

— Та не буде наступних разів! — гримнула вона. — Панові Кошовому зовсім не цікаві наші суперечки. Він прийшов у важливій справі.

Клим стримано, з показовою поважністю кивнув.

— Отже, доктор Брехт. Він не так давно перебрався на вулицю Двєрніцького і, якщо не вигнали, досі там мешкає.

Ще трохи подумавши, Шацький згадав номер будинку.

Не помилився: доктор Брехт дійсно жив за вказаною адресою.

Не вгадав у іншому — лікар такого рецепту останнім часом нікому не виписував, та й почерк схожий, але не його. Та Кошовому вдалося розговорити цього наляканого приходом незнайомця чоловіка. І вийшов від нього, маючи інше прізвище й іншу адресу.

Сутінки, о цій порі вже проковтнули все довкола. Клим знав, що Магда чекає вдома, й самому кортіло повернутися швидше, бо встиг заскучати за кілька годин. Та він уперто торував пішки темні львівські вулиці, перетинаючи місто з кінця в кінець. Благо, статус вимагав від добрих лікарів селитися недалеко від престижної центральної частини, тож ноги Кошовий не збив, хоч дуже заморився від початку цього безкінечного, як видавалося, дня.