Читать «Коханка з площі Ринок» онлайн - страница 103

Віхура розвернувся до Клима всім своїм міцним тулубом.

— Пане Кошовий, я справді маю терпіти пана Тиму?

— Сподіваюсь, терпіти не доведеться.

Клим підвівся, обсмикнув поли піджака, поправив вдягнену з такої нагоди краватку й потер незвично гладеньке підборіддя: нарешті поголився сьогодні зранку, не в останню чергу — під наполегливим Магдиним тиском. Їй не подобалися неголені чоловіки. Взявши виделку, він постукав по келишку.

— Товариство, прошу уваги. Передусім дякую за те, що погодилися зібратися. У наш непростий, як слушно зазначив пан Віхура, час кожен може опинитися в незвичній для себе, навіть дивній компанії. За це щиро всіх перепрошую, але, за моїм задумом, ми мусимо провести вечір саме тут і саме в такому складі. Сталося так, що подальше перебування у Львові моє і пані Магди стало небезпечним. Завтра зранку ми разом їдемо з міста. По можливості й при потребі повідомимо про місце, де вдасться зупинитися. Але залишати справи незавершеними — не в моїх правилах. Кожен із присутніх чудово це знає. Тому сьогоднішній вечір — остання і єдина можливість дізнатися правду про вбивство, скоєне на Ринку. Всі присутні в курсі справи, бо до кожного я звертався по допомогу. Єдина деталь, відома лише мені й пані Магді, нехай, з вашого дозволу, при нас і залишиться. Хоч ця правда тепер, після загибелі панни Божени Микульської, вже не має значення й нікому та нічому не зашкодить, все одно таємниця не так наша, як державна. Краще за нинішніх обставин зайвого не знати. Тим більше, вбивство перегукується з тією таємницею лише опосередковано. Принаймні, я так вважаю. Якщо передумови зібрання приймаються, прошу за це випити й тим самим скріпити угоду.

— Ми тут наче, перепрошую шановне панство, масонська ложа, — ляпнув Шацький, збентежився власними словами, засоромився й швидко перехилив чарку першим.

Магда пригубила. Тима з Кошовим спорожнили свої до дна. Віхура, покрутивши в пальцях свій порожній келишок, рішуче поставив його перед собою, трошки пристукнувши дном об стіл:

— Одна порція не завадить. Давно забуті відчуття. Коли всі згодні, що світ довкола стає дибки, нехай буде, про що згадати.

Цезар наповнив, Віхура вмочив губи, посмакував, неквапом випив.

— Отже, — повів далі Клим, — пані Магда тут представляє сторону потерпілої. Правильно назвати саме так. Пан Марек Віхура, хай відставний, проте все ж — поліцейський, символізує тут, у цьому приміщенні, закон. Пан Йозеф Шацький — головний свідок. Нарешті, пан Єжи Тима забезпечив, так би мовити, пошукову, дієву частину справи. Ну, а мені лишається звести все докупи.

— Забагато говорите, давайте ближче до діла, — зауважив Віхура.

— Звісно. Сам хочу чимшвидше покінчити. Та все ж повинен повернутися назад і нагадати всім, що й заради чого відбувається. Отже, нещодавно мене було заарештовано. За що — окрема розмова. Звільнили мене за особистим клопотанням офіцера російської контррозвідки пана Зубова. Ціна свободи — моя згода встановити обставини загибелі такої собі Божени Микульської. Вбили її жорстоко, провалили голову важким підсвічником, потім товкли вже мертву. Мета — відвести підозру від Антона Платова, найбільш реального кандидата, штабного офіцера, коханця вбитої та доброго приятеля Зубова. Трохи згодом Платова знайшли у власному помешканні з діркою в голові та револьвером у руці, а певні факти змусили Зубова визнати свого товариша тим самим убивцею. Який не витримав відчуття провини, напився до зелених сопель і вкоротив собі віку. Моя місія, таким чином, скінчилася. Так вважає Зубов, і слава Богу, шановне панство.