Читать «Мерщій тікай і довго не вертайся» онлайн - страница 160

— Правильно, Лізбет. Він дуже довго спатиме.

Бертен церемонно поставив додаткову тарілку перед комісаром. Гарячими стравами не нехтують.

Коли вже подавали десерт, Данґлар відчинив двері «Вікінга». Він підійшов до бару, поставив біля ніг Пухнастика і непомітно гукнув Адамберґа.

— У мене мало часу, — сказав Данґлар. — На мене чекають діти.

— Якісь проблеми з Юрфеном? — запитав Адамберґ.

— Ні, Ферез оглянув його і дав заспокійливе. Той послухався і відпочиває.

— Чудово. Цього вечора всі нарешті зможуть заснути.

Данґлар замовив у Бертена склянку вина.

— А ви? — запитав він.

— Я не знаю. Можливо, трішки пройдуся.

Данґлар випив половину келиха і поглянув на Пухнастика, що притулився йому до ноги.

— Росте, так? — запитав Адамберґ.

— Так.

Данґлар допив вино і беззвучно поставив келих на барну стійку.

— Лісабон, — сказав він, поклавши на стійку зігнутий папірець. — Готель «Сао-Жоржі». Номер 302.

— Марі-Бель?

— Камілла.

Адамберґ відчув, як тіло напружилося, як від раптового удару. Він склав руки в замок і сперся об стійку.

— Як ви дізналися, Данґларе?

— Я наказав стежити за нею, — сказав Данґлар, нахиляючись, щоб підняти кошеня. Ну або ж щоб приховати обличчя. — Від самого початку. Як мерзотник. Вона ніколи не має про це дізнатися.

— За нею стежив поліціянт?

— Вільньов, колись працював у П'ятому окрузі. Адамберґ не ворушився, зосередившись на складеному папірці.

— Будуть і інші непорозуміння, — сказав він.

— Я знаю.

— І може трапитися...

— Знаю. Може трапитися.

Адамберґ нерухомо розглядав білий папірець, затим простягнув руку і накрив його долонею.

— Дякую, Данґларе.

Данґлар узяв кошеня під руку і вийшов з «Вікінга», махнувши на прощання рукою.

— Це був ваш колега? — запитав Бертен.

— Посланець богів.

Коли ніч упала на майдан, Адамберґ, притулившись до платана, розгорнув свого блокнота і вирвав звідти аркуш. Він подумав, а тоді написав: Камілла. Подумав з хвильку і додав: Я.

Ось і початок фрази, подумав він. Уже непогано.

За десять хвилин, коли продовження так і не з'явилося, він поставив крапку після Я і, зігнувши аркуш, уклав у нього п'ятифранкову монету.

А тоді повільним кроком перетнув майдан і поклав свого листа в блакитну урну Жоса Ле Ґерна.

Фред Варґас — королева сучасного французького детективу! Письменниця тричі нагороджена премією International Dagger Award від Асоціації письменників-криміналістів. Твори авторки вирізняють три складові: нетипові обставини, цікаві персонажі та неочікувана розв'язка. Саме таким є гостросюжетний детектив «Мерщій тікай і довго не вертайся»!

У Парижі відбувається щось дивне. На дверях квартир з'являються символи, схожі на перевернуті четвірки. Спочатку це нагадує безглуздий розіграш, але згодом стає не до жартів... В одному з будинків, у квартирі, не позначеній четвіркою, знаходять почорніле тіло, а поряд з ним конверт. Комісар Адамберґ з'ясовує: четвірка — це середньовічний знак, що захищав дім від кари Божої. І той, хто не має його на дверях, не зустріне схід сонця...

— Це малюнки, — пояснила вона. — Тринадцять малюнків — на кожних дверях будинку. Вони лякають мене. Я завжди сама з дітьми, розумієте...