Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 194
Мішель Френсіс
Увесь день Черрі байдикувала, чекала, думала, планувала, як дістати його телефон, і вправлялася в тому, що робитиме з результатом. Існувала висока ймовірність того, що це Лаура дзвонила йому, і вона уявила їхню розмову, коли Даніель ходив туди-сюди кімнатою, намагаючись залишатися спокійним.
«Даніелю, у мене навіть немає слів… Ми ж обоє знаємо те, що вона намагалася віддалити тебе від мене. Тобі не здається, що вона трохи, не знаю, як це сказати… одержима?» Черрі також знову повторила б свою болісну реакцію на її звинувачення, таку сильну, що й сама почала б вірити у власні заперечення. Це був гарний знак. Між цим вона розважала себе переглядом весільних сайтів, починала планувати, де відбудеться весілля, що вона вдягне. Однак це було не так весело, як мало б, тому що Черрі не могла повністю розслабитися, поки ситуація з Даніелем не заспокоїться.
Коли він повернувся додому, Черрі підійшла до вхідних дверей, щоб привітати його, турботливо взяти сумку й розім’яти плечі.
— Це чудово, — схвально сказав він, нахиляючи шию, але довго на місці не залишився й попрямував на кухню чогось випити. — Я пообіцяв сьогодні поїхати до мами, якщо для неї це буде не запізно, — промовив він, наповнюючи склянку водою.
Це був один із тих сценаріїв, котрі вона передбачала.
— Уже пів на одинадцяту, — сказала Черрі, прикидаючись, що здивована, але без гіркоти, обережна, щоб не відштовхнути його.
Це вперше, відколи повернувся, Даніель глянув їй у вічі, і вона безтурботно дивилася на нього.
— Знаю. Вона, мабуть, уже заснула. Я залишив їй повідомлення, щоб вона передзвонила, якщо ще не спить. — Він коротко поцілував Черрі. — Я лише прийму душ, — і пішов до ванної кімнати, але цього разу залишив телефон на столі.
Це було те, що треба, але вона зачекала, доки не почувся шум води, і вже хотіла взяти телефон, аж раптом він почав дзвонити. Налякана, вона відсмикнула руку. «Мама» — висвітилося на екрані. Черрі почекала, поки телефон затихне й з’явиться повідомлення про пропущений дзвінок. Вона взяла телефон і залізла в повідомлення Даніеля.
Черрі не хотіла, щоб він їхав. Їй потрібно було більше часу, не варто було роздувати вже й без того палаючий папір. Вона натиснула «3», щоб видалити повідомлення, а потім швидко продиктувала розпізнавачу голосу своє повідомлення. Після цього переглянула історію дзвінків. Угорі списку був дзвінок Лаури, і кількома дотиками вона видалила його. Черрі прокрутила кілька номерів, очевидно, його колег, далі дзвінок від Віла, Говарда, а потім Черрі побачила той дзвінок. Номер був не підписаний, і його було видно повністю. От тільки вона знала його напам’ять, бо жила там. Квартира її матері. Її мати й Даніель розмовляли о восьмій тридцять сім минулого вечора. Вона поспіхом намагалася згадати. Це було якраз тоді, коли вона пішла за вином. Її серце обірвалося. Тож він усе знав чи щонайменше достатньо. Так от чому Даніель не міг поглянути їй у вічі, коли вона повернулася, от чому він віддалився відтоді. І саме тому сьогодні ввечері він збирався зустрітися з Лаурою.
