Читать «Перший спалах» онлайн - страница 152

20 

Барабани, литаври, тимпани, тамтами — тут і там, шум і гамі Раз-два, раз-два! Вліво, вправо! Тут, там! В танець давайте! Місяць повніє! В танець шалений — сонце зійшло! Місяця очі — танцювати хочем! Нуж-бо, давайте! Трам-та-ра-рам!

Бум-бум... Випий до дна, добродію, чашу з водою темною, у слухові перетинки вибухом загати. Небо, в трубу закручене — в ньому своє відмучиш і вилетиш з часопростору знову в нові світи. Де під горою дерево, — крона у грім впирається, — випущу стріли-вивірки, вихором закручу дихання, а навпроти ти світ розбереш на дотики; битиму в бубон, доки ти бога ще не відчув. В голову голос каменем — ехом планетотворення будеш звучати подумки, литися, мов вода з виступу скель в ущелину. Випий усе! І демонам душу віддай — іде вона, стомлена і бліда. В такт вибивай мелодію, дико крутися дзиґою, і королеву вислухай — в лівому вусі дзвін, у коридорах розуму вкотре біду розносить він — слухай цей гострий голос із мохом оброслих стін. І-ха-ха! І-ха-ха!