Читать «Номер нуль» онлайн - страница 28

— Навіть самі імена цих людей стануть новиною, — прокоментував Сімей, який весело занотовував. — Ви лиш подумайте, панове: Поль де Граньє де Касаньяк, Лікастр (так ви сказали?) Грімальді Ласкаріс Коммено Вентімілья, Карл Стівала ді Флавіньї...

— Роберт Бассараба фон Бранкован Хімкіаквілі, — переможним тоном нагадав Лучиді.

— Гадаю, — додав я, — що до багатьох наших читачів чимало разів зверталися з подібними пропозиціями, тож ми допоможемо їм захиститися від таких спекуляцій.

Сімей завагався й сказав, що йому треба кілька хвилин, щоб усе обміркувати. Мабуть, наступного дня йому повідомили, й він розповів нам, що наш редактор називався Командором, бо нагороджений орденом Святої Марії Віфлеємської:

— Тепер видається, що орден Святої Марії Віфлеємської — це ще одна вигадка. Справжній орден зветься Святої Марії Єрусалимської. Чи то пак “L’ordo fratrum domus hospitalis Sanctae Mariae Teutonicorum in Jerusalem”, і визнаний у щорічному переліку понтифіка. Певна річ, зважаючи на всі інтриги, які нині відбуваються у Ватикані, я б і йому не довіряв, але хай там як, та можна бути певним, що Командор ордену Святої Марії Віфлеємської — це ніби мер міста Бенгоді. То ви хочете, щоб ми надрукували статтю, яка кидатиме тінь сумніву чи навіть висміюватиме орден нашого Командора? Нехай кожен плекає свої ілюзії. Мені прикро, Лучиді, але мусимо викинути твою прекрасну статтю у сміттєвий кошик.