Читать «Номер нуль» онлайн - страница 29

— То ви кажете, що ми маємо, пишучи кожну статтю, переконатися, що вона до вподоби Командору? — спитав Камбрія, який був неперевершений фахівець із дурних питань.

— Хочеш — не хочеш, — відповів Сімей, — це наш акціонер, що має найбільше акцій, як то кажуть.

У цю мить Майя наважилася запропонувати імовірну тему для дослідження. Справа ось у чім. Неподалік Порта Тичинезе, території, яка стає щодень популярнішою серед туристів, була піцерія-ресторан, що звалася «Солома та сіно». Майя, що мешкає біля зрошувальних каналів, роками проминала той заклад. І роками ця величезна піцерія, у якій крізь великі вікна виднілася щонайменше сотня місць, була зазвичай порожньою, хіба якийсь турист пив каву за столиком просто неба. І місцина ніби не занедбана, Майя якось заходила туди з цікавості й була там єдиною відвідувачкою, якщо не зважати на сімейство за столиком у глибині зали. Вона замовила саме «солому та сіно», келих білого вина та медовий торт — пречудова їжа за помірною ціною, ще й офіціанти надзвичайно ввічливі. Отже, якщо хтось утримує такий великий заклад із персоналом, кухнею тощо, причому відвідувачі роками туди не навідуються, то якщо господар — людина розумна, він має полишити ту збиткову справу. А «Солома та сіно» ніколи не закривалася, працювала день у день, років з десять, мало не 365 днів на рік.

— У цьому є загадка, — зауважив Костанца.

— Ще й яка, — відповіла Майя, — пояснення очевидне: заклад належить мафії чи тріадам або каморрі, його придбали за чималі гроші, але це вдале вкладення коштів для відмивання брудних грошей і законне. Але, скажете ви, гроші, вкладені у заклад, уже повернулися, тому можна було б і закрити його, не викидаючи далі грошей на вітер. Одначе — навпаки! — заклад працює. А чому?

— Чому? — як завжди, спитав Камбрія. Судячи з відповіді Майї, мізки у неї працюють.

— Заклад потрібен, щоб відмивати брудні гроші, які постійно надходять. Обслуговуєш кілька клієнтів щовечора, а чеки вибиваєш так, ніби тих відвідувачів у тебе побувало сотні. Відзвітувавши про прибуток, кладеш гроші у банк — і може, щоб не привертати зайвої уваги до такої кількості готівки (адже кредитною карткою ніхто не розраховувався), відкриваєш рахунки у двадцяти банках. З цих уже відмитих грошей платиш відповідні податки, щедро відрахувавши кошти на утримання та забезпечення закладу (добути підроблені рахунки-фактури неважко). Всі ж чудово знають, що коли відмиваєш гроші, треба зважати, що втратиш половину. А коли використовуєш таку систему, втрати набагато менші.