Читать «Паперові міста» онлайн - страница 47
Джон Грін
Я кивнув, хоч і не був певен, що зрозумів. Він підвівся.
— Я все ж таки думаю, що вона незабаром повернеться, хлопче. Якщо тобі від цього стане легше.
Мені сподобалося порівняння Марго з кулькою, але, по-моєму, детектив був схильний драматизувати: подумав, напевно, що я страшенно потерпаю за неї, а я тільки трохи хвилювався. Я знав, що вона повернеться. Трохи охляне і знову спуститься в Джеферсон-парк. Завжди так було.
Слідком за детективом я повернувся до їдальні, і він сказав, що знову хоче зайти до Шпігельманів, перевірити її кімнату. Пані Шпігельман обійняла мене і сказала:
— Ти завжди був таким чемним хлопчиком, вибач, що довелося вплутати тебе в цю комедію.
Пан Шпігельман потиснув мені руку, і вони пішли. Коли двері зачинилися, мій тато видихнув:
— Ого!
— Ого, — погодилася з ним мама.
Тато поклав мені руку на плечі.
— Кепський розвиток подій, еге, друже?
— Козли вони, — озвався я. Мої батьки завжди радіють, коли я лаюся в їхній присутності. По обличчях бачу. Адже це означає, що я їм довіряю, що я можу бути з ними самим собою. Але зараз вони все одно здавалися якимись сумними.
— Батьки Марго — нарциси, і коли вона ото щось таке утне, це їх страшенно вражає,— пояснив мені тато.
— І це заважає їм бути добрими батьками й успішно виховувати дітей, — додала мама.
— Козли, — повторив я.
— Як по правді,— відказав тато, — ти, найпевніше, маєш рацію. Марго, мабуть, потрібна увага. Я від неї теж не відмовився б, якби мені трапилися такі батьки.
— Коли Марго повернеться, — сказала мама, — вона, певно, засмутиться. Адже вони її кидають! Відмовляються від неї, коли їй просто-таки необхідно, щоб її хтось любив!
— Може, нехай вона у нас поживе, коли повернеться, — запропонував я і, мовивши це, усвідомив, наскільки шикарна ця ідея. У мами теж засяяли очі, але потім вона щось таке прочитала на татовому обличчі, тож відказала звичайним стриманим голосом:
— Ну, ми точно будемо їй раді, хоча це і викличе певні труднощі — адже її батьки мешкають по сусідству. Та коли вона повернеться до школи, скажи їй, що ми її запрошуємо, а якщо вона не захоче жити тут, у нас є й інші можливості, щоб їй допомогти, все можна обговорити.
Тут вийшов Бен — його чуприна кидала виклик усім висновкам фахівців щодо сили тяжіння.
— Пане і пані Джейкобсени, радий вас бачити, як завжди.
— Доброго ранку, Бене. Я навіть не знала, що ти у нас ночуєш.
— Та я й сам не знав… Щось сталося?