Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 84

Ба більше: Ретта єдина на світі могла сотворити надприродне диво — розсмішити Пруденс. Сміх змінював Пруденс до невпізнання: з холодної красуні вона перетворювалася на милу школярку. В такі хвилини Алмі здавалося, що Пруденс теж може бути звичайною дівчиною з Філадельфії, і вона кидалася з обіймами до сестри, радіючи, що та поруч.

На жаль, близькість існувала між Алмою та Пруденс тільки в присутності Ретти. Щойно Алма і Пруденс покидали маєток Снов і рушали до Білого Акру, між сестрами знову западала мовчанка. Алма не втрачала надії на те, що вони навчаться підтримувати теплі взаємини й тоді, коли Ретти не буде поблизу, та все даремно. Всяка спроба згадати під час довгої дороги додому якийсь жарт чи витівку, що її вони утнули по обіді, викликала тільки зніяковілість, прикрість і сором.

Повертаючись так додому одного лютневого дня 1820 року, Алма — якій пообідні веселощі додали духу — зважилася ризикнути. Вона насмілилася ще раз завести мову про свої почуття до Джорджа Гокса. Алма, серед іншого, розповіла Пруденс, що Джордж назвав її одного разу геніальним мікроскопістом, і що це їй неабияк полестило. Алма зізналася:

— Колись я б хотіла мати такого чоловіка, як Джордж Гокс, — доброго, який підтримуватиме мої починання і яким я захоплюватимуся.

Пруденс нічого не відповіла. Після довгої мовчанки Алма ще раз спробувала завести розмову:

— Я постійно думаю про містера Гокса, Пруденс. А деколи навіть уявляю, як… обіймаю його.

Сміливі слова, але ж нормальні сестри якраз про таке й говорять. Хіба у всій Філадельфії прості дівчата не розповідають своїм сестрам, про яких женихів вони мріють? Невже вони не відкривають їм свого серця? Не описують одна одній омріяних майбутніх чоловіків?

Але спроба Алми щиро побалакати з сестрою закінчилася нічим. Пруденс тільки пробурмотіла:

— Ага, — і більше ні слова не сказала.

Решта дороги до Білого Акру минула в звичній мовчанці. Алма повернулася до свого кабінету, щоб закінчити роботу, яку їй вранці перервала Ретта, а Пруденс кудись щезла, займаючись, як завжди, якимись своїми справами.

Алма більше ніколи не заводила з сестрою відвертих розмов. Ретта мовби привідкривала таємничу заслону, яка розділяла Алму й Пруденс, та варто було сестрам залишитися наодинці, як заслона та знову щільно затулялася. І розтулити її ніяк не вдавалося. Інколи Алма уявляла, як би їм жилося, коли б Ретта була їхньою сестрою — наймолодшою, третьою сестричкою, розпещеною і пустотливою, здатною підкорити й найсуворіше серце й сповнити їхній світ теплом і любов’ю. Якби ж прізвище Ретти було Віттекер, а не Снов! Тоді усе було б по-іншому. Може тоді, в такому родинному колі Алма і Пруденс навчилися б довіряти одна одній, стали б близькими приятельками… сестрами!