Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 228

Серце зробило в Алминих грудях пірует, але їй вдалося зберегти на обличчі байдужий вираз.

— Так, я була з ним знайома. Я досить тісно працювала зі своїм батьком, преподобний Веллсе, й насправді ми обоє вирішили відіслати містера Пайка на Таїті.

Ще багато місяців тому, перед від’їздом із Філадельфії, Алма сказала собі, що на острові нікому не розповість про свої взаємини з Емброзом. Усю дорогу вона подолала як «міс Віттекер», дозволивши світові вважати її старою дівою. Правду кажучи, вона, звісно, нею і була. Жодній розумній людині і в голову не прийшло б вважати, начебто вони з Емброзом вступили в шлюб. Ба більше: вона справді виглядала, як стара діва — й почувалася нею. Взагалі, Алма не любила обманювати, але вона приїхала сюди, щоб скласти докупи історію Емброза Пайка, й дуже сумнівалась, що хтось говоритиме з нею щиро, дізнавшись, що той був її чоловіком. Якщо Емброз направду виконав її прохання й нікому ні словом не прохопився про їхній шлюб, то навряд чи хтось міг запідозрити, що між ними існує якийсь зв’язок, окрім того, що містер Пайк працював на її батька. Що ж до Алми, то вона була всього лиш мандрівним природознавцем, донькою доволі заможного імпортера рослин і фармацевтичного магната; немає нічого дивного в тому, що вона мала свої причини приїхати на Таїті — дослідити мох, оглянути плантацію ванілі, що належала її родині.

— Що ж, ми дуже сумуємо за містером Пайком, — мило всміхнувся преподобний Веллс. — Мені його, напевно, найбільше не вистачає. Розумієте, його смерть стала великою втратою для нашого села. Якби ж то всі чужинці, які приїжджають сюди, показували такий добрий приклад для тубільців, як містер Пайк, приятель сиріт і грішників, ворог злоби, пороку й усякого іншого зла. Він мав добре серце, той ваш містер Пайк. Розумієте, я ним захоплювався, бо бачив, що він міг показати аборигенам — як це не під силу багатьом християнам — по-справжньому християнську поведінку. Розумієте, інші християни, які сюди приїжджають, не завжди стараються поводитись так, щоб підвищити авторитет нашої релігії в очах цього простого люду. А от містер Пайк був взірцем доброти. До того ж мав дар, який мені рідко траплявся в інших — він дуже легко знаходив спільну мову з тубільцями. Зі всіма тримався дуже просто й доброзичливо. На жаль, люди, які приїжджають на острів із далеких країв, не завжди так поводяться. Хоч Таїті і рай на землі, тут буває небезпечно, скажу я вам. Для тих, хто звик до, так би мовити, строгішої моралі європейського суспільства, цей острів і його мешканці стають спокусою, перед якою важко встояти. І новоприбулі з цього користають. Мені прикро про це говорити, але навіть дехто з місіонерів дере шкуру з цих людей, невинних як діти, хоч через слово Боже ми вчимо їх більше стерегтися. Але містер Пайк був не такий, не використовував їх.

Алма була приголомшена. Вона ще ніколи не чула, щоб хтось виголошував цілу промову під час знайомства (хіба за винятком того дня, коли вона зустріла Ретту Снов). Преподобний Веллс навіть не поцікавився, навіщо Алма Віттекер приїхала через цілий океан із Філадельфії, щоб тепер сидіти на купі клунків і скринь посеред місіонерського селища, а вже взявся вихваляти Емброза Пайка! Вона такого не сподівалася. І не думала, що її чоловіка, з валізою, повною таємних і непристойних малюнків, прославлятимуть як моральний взірець.