Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 214

— Ти завжди була така добра до мене, — сказала Алма Ганнеке, коли та принесла їй сукні.

— Що ж, я сумуватиму за тобою, — відповіла Ганнеке, — і плакатиму, коли ти поїдеш, але погодься зі мною, дитинко, — ми обидві застарі, щоб боятися великих змін у житті.

Пруденс подарувала Алмі на згадку браслет, сплетений з пасем її власного волосся (досі такого ж світлого й блискучого, мов цукор) і волосся Ганнеке (сірого, мов полірована сталь). Пруденс сама зав’язала браслет на Алминому зап’ясті — Алма пообіцяла ніколи його не знімати.

— Важко уявити дорогоцінніший подарунок, — сказала Алма, і слова її були від щирого серця.

Тільки-но Алма вирішила поїхати на Таїті, вона зразу ж написала листа преподобному Френсісу Веллсу, місіонеру в затоці Матаваї, і попередила його, що невдовзі приїде й залишиться на невизначений час. Вона розуміла, що, скоріш за все, прибуде до Папеете швидше, ніж туди дійде її лист, але з цим нічого не можна було вдіяти. Вона мусила вирушити в плавання, доки не настала зима. Їй не хотілося чекати так довго, щоб зрештою передумати. Алма сподівалася тільки, що по приїзді на Таїті вона матиме, де жити.

Вона збиралася три тижні. Достеменно знала, що брати, адже десятки років пояснювала колекціонерам рослин, як мандрувати в безпеці й з користю. Отож Алма спакувала арсенове мило, шевську смолу, мотузку, камфору, щипці, корок, коробочки для комах, прес для рослин, кілька водонепроникних індіанських гумових торбин, два десятки міцних олівців, три пляшечки індійського чорнила, бляшанку з акварельними фарбами, пензлики, шпильки, сітки, лінзи, мідний дріт, маленькі скальпелі, фланелеві ганчірки, шовкову нитку, аптечку й двадцять п’ять стосів паперу (до промокання й писання і просто коричневого). Вона задумалась, чи не прихопити зі собою пістолет, але стріляти добре не вміла й вирішила, що зблизька дасть собі раду зі скальпелем.

Пакуючи речі, Алма чула в голові батькові настанови, згадуючи всі рази, коли писала з його голосу листи або слухала, як він навчає молодих ботаніків.

Будьте уважні й обережні, казав Генрі. Упевніться, що серед членів експедиції є ще хтось, крім вас, хто зможе написати чи прочитати лист. Треба буде вам води — йдіть слідом за собакою. Будете голодувати — їжте комах перед тим, як тратити сили на полювання. Можете їсти все, що їдять птахи. Ваші найбільші вороги — не змії, леви чи канібали, а мозолі на ногах, неуважність і втома. Розбірливо пишіть у щоденниках і картах: якщо ви загинете, ваші записи знадобляться майбутнім дослідникам. У крайньому разі пишіть кров’ю.