Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 209

Алма довго не могла видушити з себе ні слова.

А тоді знову ляпнула дурницю:

— Але ж Джордж Гокс одружився з Реттою.

— Значить, з того нічого не вийшло, розумієш, Алмо? — твердо запитала Ганнеке. — Розумієш? Твоя сестра даремно відмовилася від свого кохання. Бо ж він не побрався з тобою. Він пішов і зробив те саме, що й Пруденс, — кинувся на шию першій-ліпшій, аби тільки з кимось одружитись.

«Мене він навіть не розглядав», — подумала Алма.

На превеликий сором, ця думка найперше прийшла їй до голови, і тільки потім вона почала усвідомлювати, на яку величезну жертву пішла заради неї сестра. Мене він навіть не розглядав. Але ж Джордж завжди вважав Алму не більш як своєю колегою в ботаніці й здібним юним мікроскопістом. Тепер усе стало на свої місця. Як він узагалі міг звернути увагу на Алму? Як міг розгледіти в ній жінку, якщо поруч була прекрасна Пруденс? Джордж ні сном ні духом не знав, що Алма кохала його, тоді як Пруденс — знала. Пруденс завжди це знала. А ще Пруденс, мабуть, здогадувалася — подумала Алма й ще більше занепала духом — що в цьому світі знайдеться мало чоловіків, які б погодилися одружитися з Алмою, і що Джордж був, напевно, найліпший претендент. Пруденс натомість могла вибрати собі кого завгодно. Ось як вона, мабуть, це сприймала.

Тому Пруденс віддала Джорджа Алмі — принаймні спробувала віддати. Та її жертва виявилась марною. Вона відцуралася свого кохання заради того, щоб прожити все життя в бідності й самозреченні зі скупим занудою, не здатним відчувати ніжність і любов. Відцуралася свого кохання заради того, щоб обдарований Джордж Гокс прожив усе життя з навіженою красунечкою, яка книжки в руках не тримала й тепер скніла в божевільні. Вона відцуралася свого кохання заради того, щоб Алма прожила все життя в повній самотності — і через це в зрілому віці не встояла перед чарами такого чоловіка, як Емброз Пайк, якого відштовхувало її бажання і який тільки й мріяв про те, щоб стати ангелом (чи то, як виявилось, кохати оголених таїтянських хлопчиків). Яким же безглуздим виявився той прояв доброти, та юнацька жертва Пруденс! Скільки горя вона завдала всім решту! Плачевна плутанина й ціла низка прикрих помилок — ось чим усе скінчилося.

Бідолашна Пруденс, нарешті подумала Алма. А за якийсь час: Бідолашний Джордж! І далі: Бідолашна Ретта! А тоді, коли вже на те пішло, Бідолашний Артур Діксон!

Як же їм всім не пощастило.

— Якщо ти кажеш правду, Ганнеке, — сказала Алма, — то це дуже сумна історія.

— Я тебе не обманюю.

— Чому ти раніше мені про це не розповіла?

— А для чого? — знизала плечима Ганнеке.

— Але навіщо Пруденс пішла на таку жертву заради мене? — спитала Алма. — Вона ніколи мене не любила.