Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 196

Хіба можна було тужити за Емброзом ще дужче, ніж вона досі тужила? Виявляється, можна. Невдовзі Алма виявила, що за одним пластом горя йде інший, так як на океанському дні — один пласт, за ним другий, а якщо копати глибше, то знайдеться ще й третій і четвертий. Емброз поїхав від неї так давно, що їй варто було б усвідомити, що він більше не повернеться, але їй ніколи не спадало на думку, що він може померти раніше за неї. Прості чари арифметики цьому суперечили, адже він був набагато молодший за неї. Як він міг померти першим? Емброз уособлював молодість. У ньому поєдналася вся невинність юності. Та все ж він помер, а вона досі жила. Вона послала його на смерть.

Смуток буває такий глибокий, що перестає бути схожим на смуток. Біль стає таким нестерпним, що тіло перестає його відчувати. Смуток сам себе припікає, зарубцьовується, гамує відчуття. Таке знечулення стає благодаттю.

Таку глибину смутку Алма пізнала, коли підняла голову з батькового столу, коли перестала ридати. Вона рухалася так, наче нею керувала якась різка, безжалісна зовнішня сила. Найперше Алма повідомила сумну новину батькові. Вона застала його в ліжку — той лежав, заплющивши очі; сіре, зморене обличчя скидалося на посмертну маску. Довелося ганебно прокричати звістку про смерть Емброза в слухову трубку, щоб Генрі нарешті зрозумів, що сталося.

— Що ж, і того вже нема, — сказав він і знову заплющив очі.

Алма розповіла новину Ганнеке де Ґроот — та стиснула губи, притисла руки до грудей і сказала тільки:

— God! — слово, яке голландською і англійською звучить однаково.

Алма написала листа Джорджеві Гоксу, повідомивши його про те, що трапилося, й подякувавши за те, що він виявив доброту до Емброза й ушанував честь містера Пайка, видавши розкішну книжку про орхідеї. Джордж відразу ж надіслав у відповідь записку, сповнену ніжності й ввічливого співчуття.

Незабаром Алма дістала листа від своєї сестри Пруденс, яка співчувала їй через смерть чоловіка. Вона не знала, хто розповів Пруденс. І не питала. У відповідь надіслала їй подячну записку.

Від імені батька Алма надіслала лист преподобному Френсісу Веллсу з подякою за те, що той повідомив їй сумну звістку про смерть їхнього цінного працівника й запитанням, чи можуть Віттекери щось зробити для нього у відповідь.

Вона написала записку матері Емброза, у якій переписала слово в слово лист преподобного Френсіса Веллса. Їй було страшно її надсилати. Алма знала, що Емброз був улюбленим сином місіс Пайк, хоч та й нарікала на те, що той став на «хибний шлях». Хіба могло бути по-іншому? Емброз був загальний улюбленець. Ця звістка вб’є її. Крім того, Алма не могла позбутися відчуття, що це вона погубила коханого сина цієї жінки — найкращого, найдорогоціннішого янгола Фремінґема. Надсилаючи жахливий лист, Алма сподівалася тільки на те, що християнська віра місіс Пайк хоч трохи зменшить силу удару.