Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 194

Тоді як давні переконання здригалися й тремтіли на землі, що невпинно втікала з-під ніг, Алма Віттекер — наодинці в Білому Акрі — поринала в небезпечні роздуми. Вона міркувала про Томаса Мальтуса і його теорії про ріст населення, хвороби, природні лиха, голод і вимирання. Про Джона Вільяма Дрейпера і його прекрасні нові знімки Місяця. Про Луї Аґассіса та його теорію, згідно з якою, світ колись пережив льодовиковий період. Одного дня вона вирушила на довгу прогулянку до музею на вулиці Сенсома оглянути повністю реконструйовані кістки гігантського мастодонта, що змусило її знову замислитися над тим, яка древня наша планета, — та й, зрештою, всі планети. Алма вкотре задумалася над водоростями й мохами і тим, як одні перетворилися на інших. Знову зосередилася над Dicranum, розмірковуючи, як цей вид моху міг існувати в стількох розмаїтих формах; що витворило ці сотні, тисячі обрисів і структур?

Наприкінці 1850 року Джордж Гокс надрукував книжку Емброза про орхідеї — розкішне, дороге видання під назвою «Орхідеї Гватемали й Мексики». Всі, кому потрапляв до рук цей альбом, називали Емброза Пайка найталановитішим ботаніком-ілюстратором століття. Найкращі ботанічні сади хотіли найняти містера Пайка, щоб той зафіксував на папері їхні колекції, але Емброз Пайк поїхав геть — зник на другому кінці землі, вирощував ваніль на краю світу. Алма відчувала через це вину й сором, але не знала, як цьому зарадити. Вона щодня гортала цю книжку. Краса Емброзових ілюстрацій завдавала їй болю, але триматися осторонь від них вона теж не могла. Алма попросила Джорджа Гокса надіслати примірник альбому Емброзу на Таїті, але так і не дізналася, чи той його отримав. Вона розпорядилася, щоб усі кошти від продажу книжки надходили матері Емброза — ненависній місіс Констанс Пайк. Через це Алма обмінялася зі свекрухою кількома ввічливими листами. Місіс Пайк, на лихо, вважала, що її син утік від своєї дружини навздогін своїм божевільним мріям, тоді як Алма, на ще більше лихо, не стала розвінчувати її хибних переконань.

Раз на місяць Алма відвідувала свою давню приятельку Ретту в шпиталі Ґриффона. Ретта вже не впізнавала Алми — здається, вона перестала впізнавати саму себе.