Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 185

— Він більше не може тут залишатися, і я не можу пояснити тобі, чому.

— Я що, по-твоєму, з тих людей, які мліють, почувши правду? Я старий, Алмо, але ще не в могилі. І не думай, що не вгадаю, коли ще трохи подумаю над цим питанням. Ти що, його не хочеш? У цьому проблема? Чи, може, в нього нічого не виходить?

Вона промовчала.

— Ага, — сказав Генрі, — значить, я вгадав. То ви дотепер не виконали подружнього обов’язку?

Знову мовчанка.

Генрі сплеснув у долоні.

— Ну що ж, тут нема нічого такого. Вам же ж все одно добре одне з одним. Більшість людей і такого не має в шлюбі. Ти й так застара, щоб мати дітей, і багато сімейних пар незадоволені тим, що відбувається в них у ліжку. Та більшість з них, насправді. На світі нещасливих пар так багато, як цвіту в городі. Твій шлюб зійшов на пси скоріше, ніж в інших, але ти зберешся з духом і витримаєш це, Алмо, як витримуємо — чи витримували — всі ми. Хіба тебе змалечку не вчили зціплювати зуби й терпіти? Одна невдача ще не значить, що всьому кінець. Оберни це собі на краще. Раз він не розважає тебе під ковдрою, стався до нього як до брата. Брат з нього вийде непоганий. Нам всім добре в його компанії.

— Але мені не потрібен брат. Кажу тобі, тату, він не може тут далі жити. Ти мусиш зробити так, щоб він поїхав геть.

— А я кажу тобі, донько, що ще три місяці тому ми двоє стояли в цій самій кімнаті, і я слухав, як ти наполягала, що мусиш вийти за нього заміж — за чоловіка, про якого я нічого не знав, а ти знала приблизно так само. А тепер ти хочеш, щоб я його прогнав? Я що тобі, бультер’єр? Е ні, мені таке не подобається. Так не робиться. Чи тебе, може, пліткарки дратують? То налякай їх, як справжня Віттекер. Піди й знайди тих, хто з тебе сміється. Розбий голову тому, хто косо на тебе гляне. Буде їм наука. Вони скоро візьмуться чесати язики про когось іншого. Але вигнати назавжди цього чоловіка? Що він такого наробив? Не розважав тебе? Як тобі так вже хочеться мати в своєму ліжку молодого жеребця, то закрути роман з кимось із садівників. Є чоловіки, яким можна заплатити за такі розваги, так як платять жінкам. За гроші люди готові на все, а грошей тобі не бракує. Хочеш — потрать свій посаг на цілий гарем молодих чоловіків.

— Тату, ну будь ласка… — втрутилась вона.

— І взагалі — що ти пропонуєш мені зробити з нашим містером Пайком? — продовжував він. — Виваляти в смолі й протягнути його за каретою вулицями Філадельфії? Втопити його в Скулкіллі, прив’язавши до бочки, напханої камінням? Зав’язати йому очі, поставити до стіни й пристрелити?

Алма стояла, згораючи від сорому, не в силах видушити з себе ні слова. А що вона сподівалася почути від батька? Що ж, тепер це звучить безглуздо, але вона думала, що Генрі стане на її бік. Розлютиться, що з його донькою так вчинили. Алма навіть надіялася, що він затупотить по хаті, влаштувавши черговий показний скандал й розмахуючи руками мов комедіянт: як ти посмів так вчинити з моєю донькою? Щось такого штибу. Відповідно до гостроти й глибини її власної втрати й обурення. Але з якого дива вона так думала? Хіба вона колись бачила, щоб Генрі Віттекер когось захищав? І якщо він когось тепер і підтримував, то це Емброза.