Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 145

— Про Емброза Пайка, тату, ще ніхто не чув, — продовжувала вона. — Але коли Джордж Гокс видасть його ілюстрації орхідей, його ім’я буде у всіх на вустах. А коли К’ю опублікує свою книжку, всі великі ботанічні сади й оранжереї і собі захочуть замовити антологію — і всі як один проситимуть містера Пайка створити для них ілюстрації. Не гаймо часу, чекаючи поки його перетягне до себе хтось із наших конкурентів. Хай живе в нас — даймо йому притулок і підтримку. Вклади в нього гроші, тату. Ти ж бачиш, який він розумний, яка з нього користь. Дай йому шанс. Видаймо фоліант з ілюстраціями скарбів Білого Акру, яка перевершить усе, що досі виходило друком у царині ботаніки.

Генрі мовчав. Тепер було чути, як клацає рахівниця у його голові. Вона чекала. Він довго думав. Надто довго. Ганнеке тим часом удавано байдуже сьорбала каву. Ці звуки, схоже, відволікали Генрі. Алмі хотілося вибити горня з рук старої.

Алма спробувала востаннє — ще голосніше:

— Містера Пайка не буде важко вмовити зостатися з нами, тату. Йому потрібна домівка, але на життя багато не треба — його утримання нам майже нічого не коштуватиме. Всі його речі складені у валізі, яка вміститься у тебе на колінах. Як ти сьогодні сам бачив, він приємний співрозмовник. Думаю, тобі навіть сподобається у його товаристві. Та хоч що ти вирішиш, тату, я дуже прошу тебе не посилати цього чоловіка на Таїті. Щоб вирощувати ваніль, великого розуму не треба. Знайди для такої роботи іншого француза або найми якогось знудженого місіонера. Плантацією може управляти будь-який йолоп, а от намалювати ботанічні ілюстрації так майстерно, як Емброз Пайк, нікому більше не вдасться. Не змарнуй нагоди, щоб запросити його жити тут, з нами. Я нечасто даю тобі такі настирні поради, тату, але сьогодні прошу тебе про одне — не втрать цього шансу. Бо потім пошкодуєш.

Знову запала довга мовчанка. Ганнеке далі сьорбала каву.

— Йому потрібна майстерня, — нарешті сказав Генрі. — Друкарський верстат і все решта.

— Він може працювати в возівні разом зі мною, — відповіла Алма. — Там для нього більш ніж достатньо місця.

Отож усе вирішено.

Генрі пошкутильгав до своєї спальні. Алма й Ганнеке зостались, пильно дивлячись одна на одну. Ганнеке нічого не сказала, проте Алмі не подобався вираз її лиця.

— Wat? — не втрималася Алма.

— Wat voor spellet je speelje? — запитала Ганнеке.

— He знаю, до чого ти хилиш, — сказала Алма. — Я не бавлюся в ігри.

Стара економка стенула плечима.

— Як скажеш, — відповіла вона англійською, зумисно карбуючи кожне слово. — Ти ж господиня в цьому домі.

Відтак Ганнеке встала, допила одним духом каву й повернулася до своєї кімнати в підвалі — і нехай безлад у вітальні прибирає хтось інший.

Розділ п'ятнадцятий

Алма й Емброз стали нерозлучні. Невдовзі вони проводили разом мало не кожну хвилину. Алма сказала Ганнеке перевести містера Пайка з гостьового покою до колишньої спальні Пруденс на другому поверсі, через коридор від кімнати Алми. Ганнеке протестувала проти вторгнення чужинця у родинний флігель (це неправильно, казала вона, і небезпечно, адже ми не знаємо, що він за один), однак Алма відхилила її протест, і містер Пайк перебрався на нове місце. Алма самотужки звільнила простір для Емброза в возівні — в колишній комірчині по сусідству зі своїм кабінетом. Через два тижні прибули перші друкарські верстати. Незабаром Алма купила йому добротний секретер із довгими ящичками й широкими, неглибокими шухлядками, щоб класти туди ілюстрації.