Читать «Розбійник Пинтя у Заклятому місті» онлайн - страница 87

Він справді у дикому шаленстві розмахував лапками, як навіжений, і не переставав молоти язиком, наче заведений, ходячи туди-сюди по грудях розбійника.

— Один не сповна розуму вважав себе зерном і боявся виходити на двір, аби його не склювали кури! Інший блазень хоче спіймати Зеленого зайця, хоч це ще ніколи й нікому не вдавалося. Адже заєць може мати сотні личин. У вас манія величі, шановний! Ви маньяк! Вас слід негайно ізолювати! Але що мені до Гекуби, а Гекубі до мене! Як я виберуся звідси, коли ви завтра не вполюєте цього клятого зайця? Ви про це подумали своїми курячими мізками? Га? Як я завершу опрацювання книгозбірні тітоньки принца Прунслика? Га?

Він ухопив лапками кептар розбійника і тряс його, захлинаючись слиною.

— Та вгамуйся, любомудре! — усміхнувся Пинтя. — Бо я й справді повірю, що ти накивав з дурдому. Менше треба книжок читати, братику! Вони на тебе погано впливають! Хто тобі навіяв, що ми завтра не переможемо? Як сказав би наш незабутній побратим Молибог: «Нема кращого затінку, ніж затінок бойового знамена, нема гучнішого дзвону, ніж дзвін бойового обладунку!». А мисливство, вічний плаксію, як і війна, це ремесло справжніх мужів.

Не в підкидного ж із Ґанджі-бабою грати! Тим паче, що навіть така мила відьма обов’язково змахлює. Наприклад, плюне на шістку і та стане тузом. Тут у цигана Мішка ніколи в дурня не виграєш, то що вже казати про чаклунку! А полювання справа певніша: зловив на мушку і бий з обох цівок.

Пинтя лежав на широкому ліжку і міркував, чому всі ненавидять Ґанджі-бабу? Адже вона здалася йому самою грацією. Навіть на вченого щура господиня справила глибоке враження. Чи справді їй усі заздрять? Чи є щось таке, про що наші герої досі не знають?

Тим часом на галявині перед будинком знову позліталися повітрулі. Пинтя спостерігав згори з невеличкого круглого віконечка за кучерявими білявками у легких прозорих сукнях. їхні кучерики були переплетені шовковими білими стрічками. Церцерушка й тепер трималася окремо від решти, сидячи на гойдалці поміж деревами. Розбійник дивився на неї з таким замилуванням, що вона, мабуть, відчула це, бо здивовано глипнула на другий поверх. Серце його стиснулося від солодкої туги.

Вечеря теж відбувалася у саду. За один кінець довгого стола, вкритого білими обрусами, сіла Ґанджі- баба, а за другий — Пинтя. Посередині посідали дванадцять повітруль і їхній брат Урфій. Це був молодик з різкими, неприємними рисами обличчя, що сильно накульгував. Прислужував при столі Зелений заєць, який хутко і вправно розносив страви.

Ґанджі-баба оголосила, що завтра повітрулі проведуть день на купанні за межами їхнього володіння, оскільки вона з гостем вирішила влаштувати полювання. Доньки жодним словом чи порухом навіть не намагалися заперечити чи бодай поцікавитися, про які лови йдеться. Очевидячки, тут беззаперечно панувала воля господині. Церцерушка жодного разу не підвела своїх небесно-синіх оченят на розбійника, хоча він увесь час ловив її погляд.