Читать «Розбійник Пинтя у Заклятому місті» онлайн - страница 69

Тим часом заграла дивна музика, що її гурт жінок виконував на кришталевому посуді. Ще й так вправно, що половина гостей підхопилася й закружляла у танку. Особливо вдавалося соло на малесеньких чарочках, які тенькали високими голосочками.

Жіноцтво, збадьорене підігрітим вином із прянощами, кидало все відвертіші погляди на трьох кавалерів, що сиділи на чолі святкового столу. Короля не беремо до уваги, бо він опікувався своєю невидимою дружиною.

Невдовзі у танці, який радше нагадував чудернацькі цапині стрибки в парі, закружляли й Безручко з Безніжком. Останнього вхопила своїми могутніми ручиськами бригадирка польової ланки у квітчастій сукні та поштивому білому очіпку. Вони вибивали такого мартопляса, що в Урбана III від подиву аж щелепа відвисла. Пара за парою пробігали залою довкола мармурового водограю, спершу в один бік, потім — у другий.

Пинтя не танцював, бо задобрював свого вченого приятеля після сварки, отож Фаралампас із незвички пережерся і тепер боявся, що лусне. Невдовзі він перевернувся на столі горічерева і лежав, постогнуючи, втупившись сліпим поглядом у прозору стелю, крізь яку в ясну днину освітлювалася Галерея героїв.

— Той, хто прагне слави, має уникати бенкетів, жінок і лінощів, — згадав він, ледве переводячи подих, доречну, але запізнілу мудрість. — Однак щур, як і людина, істота слабка. А тому я такий самий дикун, як і цей розбійник.

На його щастя, Пинтя не розчув, бо в цей час упав у мрійливу задуму і уявляв собі, як кружляє у цій розкішній залі з Церцерушкою. Часом, сидячи самотньо в лісі під мокрим буком чи засніженою смерекою, йому нічого іншого не лишалося, як замріятися про теплу піч, гарячу юшку чи приязну усмішку. Так було легше переносити незгоди суворого опришківського життя. Він занудьгував за людьми і тепер сповна відводив душу, перебуваючи у вирі нових облич і пристрастей.

Прунсликова тітонька, сидячи скраю довгого столу, записувала новим гусячим пером кожну дрібницю до майбутньої історії Заклятого міста. Таку подію, як весілля принцеси Геремії, пані Пудермантель просто не мала права не занотувати якнайдокладніше. Бо слова відлітають, а написане залишається.

Розбійник дістав люльку, примружив око і задимів за столом. Чим ще сильніше підкорив серця придворних дам, адже нагадав їм їхніх чоловіків, які полюбляли пахкати після обіду.

Коли дуботанці на мить стихли і розпашілі мешканці Заклятого міста подалися до столів втамовувати спрагу темним пивом чи холодним квасом, наперед вийшов перший міністр із причепуреною різнокольоровими стрічками та сухозлотою палицею. Інош теж був при повному параді: зі шпагою, зіркою та блакитною орденською стрічкою через плече.

Він гучно вдарив ціпком із срібною голівкою об кам’яну долівку й урочисто проголосив:

— Пані та панове! Подарунок нареченим від царя Кірона!