Читать «Серце гарпії» онлайн - страница 14

Мама Ярчина була обдарована багатьма талантами; як лишень вона танцювала — спідниця пурхала, мов метелик! Вона і Ярку намагалася вчити, однак донечка вродилася у тому сенсі малим ведмежатком, і танго в її виконанні найчастіше завершувалося екстреним гальмуванням в канапу. Мама утім не сварилася — вона була тоді щаслива, і її радості якраз вистачало, аби бачити кумедний бік дрібних пригод. Мама ще й напрочуд добре малювала; вона за власним бажанням подалася вчитися на художника-декоратора, а по тому і роботу знайшла при будинку культури; коли приспівало свято, мама приходила додому, вимащена фарбами, клеєм, присипана блищиками — і як тоді було не повірити, що вона — істота неземна, оповита чарівними таємницями!

Ярка маму обожнювала, однак підібрала за татом трохи поблажливе до неї ставлення: Неля була ляклива, мов дитя. Вона, здається, навіть грози боялася, неабияк забавляючи цим чоловіка. Він оберігав її як міг, він жодного разу не дорікнув їй, коли втратила роботу за скрутних часів; він дорікав натомість собі, і той ні з ким не розділений тягар його, ймовірно, і занапастив.

По смерті чоловіка Неля опинилася мовби у невагомості, без жодної земної опори. Була, на щастя, жива іще баба Віка, цезарева вдова, що могла іще пособити двом легковагим феям — малій та дорослій. Невдовзі, тій же бабі Віці дякуючи, Неля знайшла роботу продавчинею на ринку; поволі по тому натхненна і таємнича панна Ярчиного дитинства почала обертатися на бляклу жінку, обтяжену картатими клунками. Вона часто хворіла, раз по раз підхоплюючи на ринку застуду; танці віднині поринули в забуття, а фарби та блищики — до сміттєвого бака.

Сягнувши уже підліткового віку, Ярка помагала матері на ринку; вона навчилася спритно рахувати та позбулася соромливості, що заважала успішному спродажу китайських майтків. Попри ці ринкові звершення, утім, мати й дочка не ставали ближчими; здавалося, рештки родинного тепла розпорошував протяг межи торгових наметів.

Одного разу, озброєна своїм скромним фінансовим досвідом, Неля наважилася на далекосяжну, на її погляд, оборудку. Саме тоді держава робила перші кроки назустріч загадковому та принадному капіталізму, і громадяни дістали нагоду й собі взяти участь у роздержавленні економіки, обмінявши свою мізерну частку на акції. На епічному тлі тогочасного шахрайства ця подія, звісно ж, не вартувала і згадки, однак Ярці відвідини фонду запали-таки у пам’ять, бо то була нагода зазирнути у новий, незнаний доти світ.

Офіс фонду був обладнаний на новітній манер — гладенькі білі стіни, ролети, ковролін, була навіть пальма у вазонку. Сяяли модерні меблі, блимала невідома техніка, викликаючи у прихожих забобонний страх. А що вже самі співробітники фонду! Блискучі мешти, стильний одяг, прикраси, парфуми! Узрівши всі ці пишноти, Ярка виразно усвідомила убогість власного вбрання та дикість манер; материна нахабність, обізнана ніби позитура, лише підкреслила сміховинність її потуг. Жінка-менеджер натомість виглядала, наче королева.