Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 54

Одночасно розігрувалися медалі у багатьох видах програми, здебільшого серед бігунів на різні дистанції. Відбувалися забіги на сто метрів, двісті метрів, стартували бігуни на дистанції з бар’єрами, і було багато іншого. Нам було надзвичайно цікаво, і ми тішилися, як дурник цвяшком.

Аж ось настав час того виду програми, що його ми чекали найбільше. Починався забіг на 3000 метрів з перешкодами, і ви б почули, як заверещали ми, коли, оголошуючи учасників забігу, назвали ім’я Кріса! Це була фантастика. Єдиним недоліком було те, що всі ці крики й галас розбудили Стрілку, яка тепер відчайдушно намагалася вилізти з торби, тоді як ми з Тіною не менш відчайдушно намагалися втримати її. Ми не могли зовсім закрити сумку, бо тоді бідолашна собака не мала б чим дихати. Крім того, ми чекали, коли настане вирішальна мить. На щастя, вона була вже зовсім близько.

Спортсмени вишикувалися в одну лінію, і суддя дав команду: «На старт!». Пролунав постріл стартового пістолета, і бігуни зірвалися з місця. Вони розпочали перше з семи з половиною кіл дистанції. Кріс Оконджо й Азі Нума трималися спочатку всередині основної групи бігунів, але на п’ятому колі почали вириватися вперед. Ми підбадьорливо заревіли, коли повз нас пробіг Кріс.

— Крісе, давай! Ти зможеш!

Вони обидва бігли нога в ногу на протилежному кінці бігової доріжки. Виходили вже на шосте коло дистанції. Кріс почав відставати. Я бачив, яким напруженим стало його обличчя. Він мав такий виснажений вигляд! Азі все більше відривався від нього. Мало того, Кріса обігнало ще троє бігунів. Він уже був п’ятий і відставав ще більше. Це було жахливо.

Гіпноз місіс Акані продовжував свою чорну справу.

Настав час випускати на волю нашу секретну зброю.

— Пора, — прошепотів я Тіні. — Наступного разу, коли Кріс пробігатиме повз нас, ми вибігаємо вперед і перекидаємо Стрілку через огорожу.

— А це спрацює? — засумнівалася Тіна.

— Запізно ставити запитання. Це наш єдиний шанс. Ось біжить Кріс. Приготуйся! Вперед!

Ми з Тіною схопилися з місць і почали продиратися поміж здивованими глядачами, що сиділи попереду.

— Вибачте! Вибачте! Вибачте! Ой! Перепрошую! — бурмотів я, наступаючи людям на ноги, руки, плечі й голови, спотикаючись, заточуючись і вислуховуючи обурені вигуки.

— Ай!

— Геть!

— Де ти лізеш, йолопе!

Нарешті ми дісталися до огорожі й перекинули Стрілку прямо на бігову доріжку саме тоді, коли нас минали бігуни. Якусь мить Стрілка просто дивилася на них і на все довкола, а тоді раптово схопилася з місця. Вона помчала разом із бігунами, підстрибуючи й гавкаючи.

Глядачі на трибунах реготали й підбадьорювали собаку, що крутилася під ногами, аж раптом Стрілка зауважила Кріса чи просто занюхала піцу і помчала стрімголов. Вона бігла й гавкала, наздоганяючи його. Кріс озирнувся й побачив собаку, що гналася за ним. Захищаючись, він інстинктивно затулив рукою свій зад. Стрілка гналася за його піцошортами!

Вона вже наступала йому на п’яти, і тут Кріс почав вище піднімати ноги й робити довші кроки. ВІН НАБИРАВ ШВИДКОСТІ! Він мчав дедалі швидше, обганяючи суперників. Ось він уже четвертий… третій… другий, лише Азі Нума залишався попереду!