Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 52

— Зазвичай автобуси не переїжджають людей.

— НУ, АЛЕ УЯВІТЬ, ЩО ТАКЕ СТАЛОСЯ! — заверещав я, та вмить спохопився і стишив голос. — Скажіть мені, будь ласка, як можна позбутися дії гіпнозу?

— Ну, отже, — бубонів у слухавку чоловік, — якщо, приміром, загіпнотизований пацієнт дістав несподіваний шок, він може вийти з гіпнотичного стану, але це спрацює тільки в тому разі, якщо пацієнт по-справжньому був під впливом гіпнотичного навіювання.

— Дякую вам, — сказав я і відклав слухавку. Тоді повернувся до Тіни. — Ми мусимо піти завтра на Міжнародні ігри і так шокувати Кріса, щоб він забув, що був загіпнотизований. І це має статися саме під час його забігу.

Тіна витріщилася на мене:

— Ну, це ж буде зовсім-зовсім легко зробити, так? — безнадійно кинула вона. — Про це можна вже забути.

Я впав на Тінине ліжко й задивився у стелю. Як би ми змогли шокувати Кріса, та ще й під час змагань? Що мали б для цього зробити?

— Може, стати збоку біля траси й кинути у нього чимось? — із сумнівом промовив я.

— Що кинути? — запитала Тіна.

— Я не знаю. Наші черевики? Наші обіди?

— Людям це дуже сподобається, — зронила Тіна. — Нас моментально заарештують і викинуть геть. Твої мама й тато не надто втішаться, га?

— Якийсь маразм, — застогнав я. — Кріс справді думає, що бігтиме швидше, ніж будь-коли, хоч насправді це буде повільніше, ніж будь-коли. Це так несправедливо.

Тіна помовчала. А тоді вона промуркотіла:

— М-м-м-м-м-м.

— Що м-м-м-м-м-м-м? — запитав я.

— Ти оце казав про те, щоб кидати на Кріса наші обіди. Думаєш, що це б допомогло?

Я сів на ліжку:

— Мабуть, не дуже. Я просто жартував.

— Я знаю. Але це було б великою несподіванкою.

Ми обоє захихотіли, уявивши, як кидаємо на бігунів бутерброди:

— Це буде як тоді, коли Кріс сів на піцу, а Стрілка погналася за… — я раптом похлинувся й замовк. Ми перезирнулися й одночасно схопили одне одного за плечі.

— Стрілка! — вигукнув я. — Не треба кидати бутерброди. МИ КИНЕМО СТРІЛКУ! Візьмемо її на Міжнародні ігри, і коли Кріс пробігатиме повз нас, спустимо її з повідка. Кріс буде у своїх щасливих шортах для бігу, а на них повно залишків піци.

— Якщо тільки він їх не виправ, — зауважила Тіна.

— Це наш останній шанс.

Тіна кивнула головою:

— Гаразд, але як ми проведемо Стрілку на ігри? Твої ж батьки не дозволять нам узяти її з собою, хіба не так?

— Не дозволять. Ми мусимо пронести її контрабандою.

Тіна знову кивнула:

— Ага. Раз плюнути. Пронести контрабандою на Міжнародні ігри здоровенну собаку. Яка дрібничка!

Ми обоє у розпачі застогнали й попадали знову на ліжко.

11. Місіс Акані завдає удару у відповідь!

Виконати першу частину задуму виявилося доволі просто. Ми запхнули Стрілку до найбільшої Тіниної торбини. Нам потрібно було тільки ховати її голову, коли поблизу були мої батьки, і стежити, щоб вона мала чим дихати. Оскільки це була Тінина сумка, батьки не ставили зайвих запитань, хоч моя мама якось дивно глянула на Тіну і сказала, що та, мабуть, набрала з собою повно різних перекусок, якщо їй знадобилася така величезна сумка.

— А ще я туди поклала свій плащ, — пояснила Тіна. — На випадок дощу.