Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 40
Джеремі Стронг
Тіна метнула диск. Він полетів угору, ширяючи в повітрі. Стрілка пострибала у високій траві навздогін, гавкаючи «гав-гав-гав», немовби попереджаючи: «Тепер я тебе упіймаю!»
— Зараз вона це зробить, зараз вона це зробить! — збуджено зашепотіла Тіна, поки фризбі летів понад травою. Стрілка бігла за ним, енергійно лопочучи вухами, дивилася вряди-годи вгору, а тоді, а тоді…
Раптом зупинилася, почухала за лівим вухом, розчепірилася і почала неквапливо СЮСЯТИ. Фризбі вдалині долинув до землі і зробив м’яку посадку.
— Ну, цього я ніяк не сподівалася, — зітхнула Тіна.
6. Конкурентів побільшало
Сьогодні ми знову бачили Кріса Оконджо. Він стояв біля гаю з містером і місіс Акані.
Ми з Тіною ще раз прийшли на поле самі знаєте для чого. ('Тренування з фризбі!) Ми запитали, як пройшов перший сеанс гіпнозу.
Місіс Акані усміхнулася:
— Добре. Кріс — сумлінний учень.
Бігун підтримав розмову:
— Смішно уявляти себе в ролі учня. Я вже сім років як закінчив школу, — він поклав руку на плече місіс Акані. Кріс був приблизно на півметра вищий за неї! — Я себе дуже добре почував після цього сеансу, знаєте, такий розслаблений і свіжий.
Місіс Акані пояснила:
— Так і має бути. Тепер ви зможете краще зосередитися на тому, як біжите. Ану, дайте мені секундомір, я перевірю ваш час.
Кріс передав їй секундомір, я теж зафіксував свій годинник на нульовій позначці. Кріс зробив кілька вправ для розігрівання м’язів і побіг.
— Гляньте на нього, — в очах містера Акані я помітив захоплення. — Цей хлопець біжить, як газель.
Це була правда. Кріс біг з неймовірною легкістю.
— Які в нього довгі ноги, — заздрісно зітхнула Тіна. — Хотіла б я мати такі.
— Ти б мала ідіотський вигляд з чорними ногами й білими руками, — уїдливо зауважив я.
— А ти вже маєш ідіотський вигляд з чорним підбитим оком на білому обличчі, — Тіні не можна класти пальця в рот.
Містер Акані співчутливо поглянув на мене.
Ми чекали біля гаю, поки Кріс подолає свою дистанцію.
Тіна розповіла подружжю Акані, як у школі проводили День фізкультури і спорту і як вона виграла золото у стрибках у висоту. Вони запитали, чи я теж щось здобув, і я відповів: «Так, вірус» — і всі зареготали. Хоча мені було не смішно.
Я волів би краще брати участь у шкільних змаганнях, а не лежати й нудьгувати в ліжку.
— А ось і він, — сказав містер Акані. — Приготуйся, Міріам.
Місіс Акані натиснула на кнопку.
— Вісім хвилин, п’ять і дев’ять десятих секунди, — оголосила вона, знову ставлячи секундомір на нуль.
Кріс засяяв від радості. Я кліпнув очима й потрусив свій годинник.
— Дивно, — мені стало ніяково. — У мене показує вісім хвилин, вісім і три десятих секунди.
Крісове обличчя витяглося, але містер Акані узяв мене за зап’ясток і подивився на циферблат:
— Не хотів би тебе засмучувати, хлопче, але твій годинник не надто високого ґатунку. Ось подивись на Крісів. Це дуже дорога модель.
Кріс кивнув:
— А як же інакше? Я заплатив за нього купу грошей. Він суперточний.