Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 36

— Твої ельзасці? — пирхнув я. — Та Стрілка у сто разів краща.

— Дідька лисого! — гаркнув Чарлі. — Можу заприсягтися, що мої собаки запросто переможуть твою.

Втрутилася Тіна:

— Ми не заприсягаємося. Але я можу підтвердити, що Стрілка переможе будь-яку з твоїх вівчарок.

— Ну, що ж, розумники. Це виклик? — Чарлі закопилив губу. І як я не здогадався, що він замислив якусь мерзоту?

— Так, виклик, — гордо відповіла Тіна.

— Тіно! — прошипів я. — Стрілка — МОЯ собака! — але вона пропустила це повз вуха, і Чарлі пихато кинув:

— Ну, добре. Домовляємося. Ви записуєте свою собаку на змагання з фризбі у Тваринячих іграх, а я на цей самий вид програми записую своїх вівчарок. А тоді побачимо, хто пошиється у дурні. Твоє недоумкувате дзявкало не тільки програє Ламборджіні змагання з бігу, а ще й продує моїм вівчаркам у фризбі. До речі, не пам’ятаю, чи казав тобі, що мої вівчарки торік уже брали участь у цьому виді програми. Я їх місяцями для цього вишколював. Вони були на голову кращі, ніж інші. Готуйся до поразки, голуб’ятку, бо тоді вже ніхто не втішить тебе цьомочками, хіба що твоя ЛЯЛЯ-КРАЛЯ! Гурр-гурр!

І він подався геть, імітуючи чмоканням поцілунки.

Я запхнув руки в кишені, копнув камінець і вовком подивився на Тіну.

— Тепер ми через тебе уклепалися в цю халепу, — почав я докоряти їй.

— Я не могла стриматися. Чарлі — такий самовдоволений кабан. Але нічого, що б там не було, виграє не він, а ми. Стрілка — найкращий ловець фризбі у світі.

Не знаю, чи зрозуміла Стрілка Тіну, але помчала кудись і відсвяткувала це, викачавшись у чомусь СТРАШЕННО СМЕРДЮЧОМУ Й ГИДКОМУ.

Коли ми дісталися до гаю, то виявили, що ми там не самі. Літнє подружжя влаштувало собі пікнік із піцою, умостившись на килимку майже на тому самому місці, де ми сиділи з Тіною вчора. Вони привітно помахали нам.

— Хто це?

— Звідки мені знати? — знизала плечима Тіна. — Може, Крісові батьки.

Минаючи їх, ми усміхнулися.

— Ми спостерігаємо за молодим Крісом, — засяяв посмішкою літній пан.

— Ми члени його фан-клубу, — додала, засміявшись, його дружина.

— Ви його мама й тато? — запитала Тіна, і жінка бурхливо відреагувала:

— Ні-ні-ні, дорогенька. Я місіс Акані, — відрекомендувалася вона, — а це містер Акані, — показала вона на чоловіка. — Нам подобається спостерігати за тренуванням Кріса.

— Ви думаєте, він завоює на іграх золото? — з надією запитав я.

— Хто його знає, — стенув плечима містер Акані. — Він швидкий, але Азі Нума теж.

— Кріс намагається поліпшити свій результат, — сказав я їм.

Місіс Акані поплескала по землі біля себе:

— Сідайте, пригощайтесь піцою, — запропонувала вона. — Щоправда, тісто вийшло затовсте. Я не мала часу, і тісто місив чоловік. Що тут удієш? — місіс Акані ніжно поглянула на свого чоловіка, і вони обоє захихотіли.

— Якщо тобі не смакує моя піца, — сказав містер Акані дружині, — то не їж!

І вони знову зайшлися сміхом. Веселеньке подружжя!

Стрілка раптом загавкала й почала підстрибувати. Наступної миті з гаю вибіг Кріс Оконджо, зупинився й поглянув на секундомір. Невдоволено похитав головою. Я крикнув йому: