Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 33

Ми вже наближалися до гаю. Аж тут із-за дерев раптом вигулькнув високий спортсмен. Пробігши ще кілька кроків, він різко зупинився і поглянув на годинник. Тіна витріщилася на нього. Тоді боляче штурхонула мене у бік:

— Це Кріс Оконджо!

— Я знаю, — прошепотів я у відповідь.

— А що він тут робить?

Я знизав плечима:

— Шукає свої штани?

— Це КРІС ОКОНДЖО! — повторила, немов крізь сон, Тіна, але цієї миті той озирнувся на нас і втомлено посміхнувся.

— Звіряю час, — пояснив він, невдоволено хитаючи головою. — Мушу бігти швидше. Набагато швидше.

— Ви тут тренуєтеся? — поцікавився я, а в Тіни аж відвисла щелепа:

— Ти заговорив до нього! До самого КРІСА ОКОНДЖО!

Кріс приязно усміхнувся Тіні:

— А як тебе звати, панянко?

Тінина щелепа зарухалася, але жодного звуку не видала.

— Це Тіна, — відрекомендував її я. — А я Тревор. Це її кудлатий пес. Його звати Мишкою. А мою собаку звати Стрілкою. Вона кудись погнала. Якщо побачите, що над травою щось лопотить, то це її вуха.

Кріс усміхнувся, а я додав:

— Я думав, ви тренуєтесь на біговій доріжці стадіону.

Кріс спохмурнів і підвів очі догори:

— А ти бачив, скільки там народу? Там море фотографів і журналістів. Вони докучають мені своїми запитаннями. «Гей, Крісе, а чи зможете ви побити Азі Нуму? Як ви думаєте, хто переможе — ви чи Азі Нума?» У цих репортерів немає інших тем, крім нашого суперництва.

Я знав, що це правда. Бачив по телеку. Кріс і Азі давно вже конкурують між собою, хоч обидва представляють Англію. Часом виграє один, іноді другий, але тепер вони обидва націлені на почесний приз — міжнародну золоту медаль. У нашому містечку всі, звичайно, вболівають за нашу гордість — Кріса Оконджо.

Виглядало, що Кріс був уже ситий цим по горло:

— Я вирішив потренуватися у гайочку, бо тут спокійніше. Думав, що мені допоможуть природні перешкоди — усі ті гілки, через які треба перестрибувати, і калюжі. Справжній біг з перешкодами. Бо стипль-чез — це ж і є біг по пересіченій місцевості, тільки без такої місцевості, на стадіоні. Але поки що не спрацьовує. Мені не вдається бігти швидше.

— Можливо, вам допоможе Стрілка? — запропонував я. — Вона страшенно швидко бігає. Ви могли б триматися за її повідок. З нею ви точно побіжите швидше.

До Тіни повернувся голос:

— Ти що, жартуєш? До чого тут Стрілка? Кріс — це бігун міжнародного класу, а не вигулювач собак!

Кріс пильно придивлявся до Стрілки, котра щойно примчала назад і тепер дуже чемно сиділа, склавши перед собою лапи й сяючи очима. Це було просто втілення чеснот і невинності. Деяких людей дуже легко ввести в оману, і Кріс, схоже, був одним із них.

— Може, й справді спробувати? — пробурмотів Кріс. — Я б усе зробив, аби поліпшити час. — Він зняв наручний годинник і вручив його мені. — Тримай, натиснеш отут, коли почну бігти, а тоді ще раз, коли закінчу. Я мушу фінішувати раніше, ніж через вісім хвилин і шість секунд. Давай повідок.