Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 29

Останнім часом мама практично не злазить зі свого велосипеда-що-їде-в-нікуди. Її на це надихають Міжнародні ігри, відкриття яких дуже швидко наближається. Мама, мабуть, вірить, що хтось із Міжнародного відбіркового комітету помітить крізь вікно, як завзято вона педалює, й запросить до складу міжнародної команди.

Авжеж! Та вона впаде на першому ж повороті. Ви ж бачите, що сталося навіть без жодного закруту!

Так чи інакше, мама й тато страшенно захоплені наближенням ігор, тим більше, що в нашому містечку є й атлет міжнародного рівня. Його звати Крісом Оконджо, і він фантастично бігає стипль-чез, тобто 3000 метрів з перешкодами. Кажучи «фантастично», я маю на увазі, що цю дистанцію він долає швидше, ніж будь-хто у цілій Великобританії. А це таки доволі швидко, правда? А якщо, ЯКЩО він переможе на Міжнародних іграх, то стане найшвидшим бігуном на 3000 метрів з перешкодами в УСЬОМУ СВІТІ. А це вже просто круто, скажу я вам.

А ще крутіше те, що ми їдемо на ці ігри! Ми дістали квитки на забіг, у якому братиме участь Кріс Оконджо, і Тіна теж їде з нами! Це буде ТАК кайфово!

Але, як я вже казав, я лежав у ліжку і мав два варіанти: або я помру з нудьги, або мене задушить Стрілка. І раптом знизу долинув страшенний гуркіт.

Я подумав, що мама, мабуть, цього разу в’їхала своїм велосипедом прямо в кухонний сервант.

ДЗИНННЬ! БУМММ! ТРОХ-ТОРОРОХ!

Але це була не мама. Це Тіна примчала на своєму скейтборді і на повній швидкості врізалася у наш бачок для сміття. Вона здійняла стільки галасу, що навіть Стрілка на кілька секунд підвела голову, а тоді… ГУРР-Р-Р-Р-Р-Р-Р-Р-Р!.. солодко позіхнула і знову впала на ліжко.

Тут почулося ГУП-ГУП-ГУП-ГУП! Це Тіна перестрибувала по дві сходинки підряд. ГРРРРРЮК! Розчахнулися двері, і до моєї спальні увірвалася Тіна, заторохкотівши, мов кулемет:

— МіжнароднійусіцілемістоцевгазетійусіможутьбратиучастьдлятвариніМишкаважкаатлетикаізолотамедальівсечудовофантастичнокажемама!

— Ти можеш повторити ще раз? — спокійно запитав я.

Тіна набрала повні груди повітря і…

— Міжнароднійусіцілемістоцевгазетійусіможутьбратиуячастьдлятварині…

— ЗУПИНИСЯ! — крикнув я. — Скажи це все по-во-лі.

Тіна присіла на краєчок ліжка й обдарувала мене усмішкою. У неї сонячна усмішка. Від неї в мене завжди поліпшується настрій.

— Знаєш нашу місцеву газету? Там написали, що в міськраді вирішили на честь Міжнародних ігор провести свої міжнародні ігри прямо тут, у нашому місті.

Це мені здалося дуже дивним.

— Але ж зачекай-но, Тіно, таж усі спортсмени будуть на справжніх Міжнародних іграх, — зауважив я.

Тіна закотила очі, немовби я бовкнув якусь несусвітню дурницю:

— Це ж не для спортсменів, ідіоте, а для тварин.

— ДЛЯ ТВАРИН? — я просто поїхав мізками. Я ще ніколи так ними не їздив. Здавалося, ще трохи — й вони витечуть мені крізь вуха. Я вже почав уявляти слонів, що стрибають із жердиною, і китів, що відштовхуються від трампліна для стрибків у воду.

— Так, — засяяла Тіна. — Це будуть ігри для домашніх тварин нашого міста. Мама сказала, що Мишка може взяти в них участь. І Стрілка теж! — вона погладила Стрілку по голові. — Подумай тільки, Треворе, адже Стрілка може вибороти золоту медаль. Вона може стати собачим Крісом Оконджо!