Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 27

— Чарлі?!

— Тато?!

Хтось у натовпі почав сміятися. Усі, звичайно ж, дуже добре знали Чарлі, не кажучи вже про його батька. Нарешті перемогла справедливість.

Чарлі і Чолов’ягу-Пудинга посадили на заднє сидіння патрульної машини, і червоний, як рак, сержант Смаг повіз їх до поліцейської дільниці.

Ми з Тіною були на сьомому небі від щастя… і Стрілка теж. Здається, чи не вперше причиною гармидеру в центрі містечка була не вона. І це ще не все, бо нарешті з нею були її кохані цуценяточка, тож хіба не мала вона стрибати, задерши хвоста від радості? Ще й як мала!

Ми забрали їх усіх додому. Мама й тато були СТРАШЕННО здивовані, а їхні лиця, мушу зазначити, аж сяяли від щастя. Виглядало, що це буде наше найкраще в житті Різдво. Ми всі будемо, врешті-решт, разом — я, мама, тато, Стрілка і її цуценята. Я знав, що у січні цуценят віддадуть, але принаймні на Різдво вони будуть із нами.

Цього вечора ми з Тіною проаналізували нашу спецоперацію.

— Це було геніально, — оцінив 'її я.

— Ага. І ти повівся дуже шляхетно. Міг би мене залишити, але не зробив цього.

Я знизав плечима, а Тіна понишпорила у своїх кишенях.

— Що ти ще там шукаєш? — запитав я.

— Та так, одну річ. Хочу подарувати тобі на знак подяки.

— Справді?

— Ага, я це знайшла, коли там усе попадало на площі. Ось.

Тіна з гордістю продемонструвала свій подарунок, піднявши його високо вгору. Я ковтнув слину. Омела. Невже мені немає рятунку?

10,5. І останнє

Минуло кілька днів після Різдва, і з’ясувалося, що Чарлі вдалося-таки вийти майже сухим із води.

Він розповів батькові, що просто «знайшов» тих цуциків, тож звідки він міг знати, кому вони належать?

Більше того, Чарлі й далі погрожував забрати у нас із Тіною гроші. На щастя, ми вже завчасно розробили план, якщо виникне така ситуація, про всяк випадок. Тіна вручила Чарлі конверт.

— Що це? — запитав він підозріло, немов відчуваючи якийсь підступ.

— Подивися.

Чарлі запхнув брудного пальця в конверт з одного боку і розірвав його. Витягнув звідти аркуш паперу. Глянув на знімок і судомно ковтнув слину. Його обличчя зблідло.

Ми з Тіною усміхнулися.

— Якщо ти ще до нас чіплятимешся, — сказав я, — ми приліпимо такі фотки до кожного стовпа у місті.

Ми пішли, а Чарлі так і залишився стояти, немов причмелений.

Ступивши кілька кроків, Тіна озирнулася.

— Веселих тобі свят, Чарлі! — щиро побажала вона. — І не забудь привітати Шерон Бленкінсоп!

Точно, подумав я. Щасливого Різдва, Чарлі!

РАКЕТА НА ЧОТИРЬОХ ЛАПАХ БОРЕТЬСЯ ЗА ЗОЛОТО!

1. Я не зустрічаюся з дівчиною!

Якщо поспостерігати за тим, як лежить на моєму ліжку Стрілка, можна подумати, що вона захворіла. Вряди-годи вона ледве підводить голову, дивиться на мене найсумнішими у світі очима, тоді знову падає на ковдру і хрипить: ГУРР-Р-Р-Р-Р-Р-Р-Р-Р-Р-Р.

Можна навіть подумати, що вона вже на смертному одрі. Їй явно хочеться, щоб вам здалося, ніби вона помирає. Може, мені слід викликати швидку допомогу? Хоча, напевно, краще зателефонувати якомусь кінорежисерові — Стрілка та ще актриса.