Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 14

ДМ-ДУ-У-ДІ-І-ДУ-У-ДІ-І-ДУ-У!

Увесь цей галас заглушила сирена поліцейської машини. Вона викотилася на площу, але мусила практично відразу стишити хід під натиском верткого дротяного монстра, сніговиків з вибалушеними очима, Санта-Клаусів і казкових фей, що раз у раз тріскали.

Замість того, щоб повністю зупинити авто й вилізти назовні, водій вирішив голосніше увімкнути сирену.

ДІ-І-ДУ-У-ДІ-І-ДУ-У!

Це був, звичайно, Чарлів тато, сержант Смаг. Поліцейська машина ледве просувалася вперед, оглушуючи ціле містечко і чавлячи з хрускотом ліхтарики, гілки гостролиста й залишки потрощених ельфів і фей, які ще досі бахкали й лускали. Нарешті авто зупинилося, і з нього вийшов сержант Смаг, підтягуючи штани, немов озброєний до зубів шериф. Він не бачив, що відбувається, тому виліз на капот з мегафоном У РУЦІ.

— Хто організатор бунту? — заревів сержант Смаг, а мегафон «завівся» й видав такий потужний і оглушливий свист, що збив його з ніг.

Він гепнувся сідницею на капот авта й одразу зісковзнув на землю. Якусь хвильку полежав, а тоді почав зводитися на ноги.

— Повторюю: хто організатор бунту?

— ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ, БУДЬ ЛАААААСКА! — знову почав благати робітник, що й ДОСІ висів на ліхтарному стовпі. На одну-дві секунди всі замовкли. Тоді почали роззиратися, не знаючи, що робити, й поглядаючи то на робітника, то на місцевого «шерифа». Люди розуміли, що це був зовсім не бунт, але ж із чого все почалося? Ніхто не знав цього достеменно. Принаймні доти, доки не заговорив Чарлі Смаг.

— Це та гидка собака, Стрілка, — крикнув він батькові. — Собака і Тревор зі своєю подружкою.

На мить запала тиша, а тоді всі закричали:

— Так! Це були Стрілка і Тревор зі своєю подружкою! Ось вони тут!

Раптом ми побачили сотні пальців, що грізно показували на нас, а висячий робітник з протилежного боку площі нарешті випустив з рук ліхтарний стовп. Ось так і сталося, що ми з Тіною й Стрілкою опинилися у поліцейській дільниці, майже під арештом. (А робітник у лікарні, під наркозом)

6. Підозріла поведінка

Тіна аж кипіла від обурення:

— Чарлі не знає, що сталося. Його навіть не було там, коли все почалося! Ви не маєте права тримати нас тут. Це незаконно.

— Не той випадок, панянко, — самовдоволено показав зуби сержант Смаг. — За дотримання закону відповідає поліція, а в нашому місті поліція — це я. І я вважаю, що підбурення до бунту — це неабиякий злочин.

— Ми нікого не підбурювали, — намагався я все пояснити. — І якби Чарлі не спустив із повідків своїх вівчарок, узагалі нічого не сталося.

— Ти тепер не викрутишся, звинувачуючи мого малого, малий, — фиркнув сержант, а тоді замотав головою, бо сам не второпав, що тільки-но сказав. Він скорчив міну і скоса зиркнув на мене: — Ти хоч іноді миєшся?

Не встиг я відкрити рота, як Тіна вже вставила свої п’ять копійок:

— Він якраз ішов на маскарадну вечірку, — мовила вона без тіні посмішки. — Він мав там бути власною тінню. Я думаю, це дуже розумний хід.