Читать «Панургове стадо» онлайн - страница 19

Араканцев знову скочив на ноги. Орангутанг перевальцем ішов на нього з піднятою сокирою. Мавпа тримала сокиру над головою, як людина, в обох руках.

«Розрубає надвоє, мов поліно», - майнула думка в голові Араканцева, і він раптом згадав слова Доллі, сказані на пляжі: «Гамі вміє рубати дрова».

Орангутанг підійшов майже впритул. Треба було чимось відбити удар. Араканцев зірвав з гака червоний конус вогнегасника, що потрапив на очі. Але невдало. Вогнегасник вирвався з рук, з металічним деренчанням впав на підлогу і… розірвався. Клубки їдкого, задушливого диму наповнили кімнату. Орангутанг перелякано завив і відбіг до дальньої стіни. Скориставшись цим, Араканцев стрибнув на підвіконня і рвонув шпінгалет. Вікно розчинилося.

Стрибаючи з підвіконня, він ясно почув голос Доллі.

Упав Араканцев на верхівку пальми. По бочкоподібному лускатому, обгорнутому повстю стовбуру він легко спустився на землю і побіг. А вслід йому линув рев приголомшеного орангутанга.

7. По шпальтах газет

Орган важкої індустрії «Індустрі унд гандельсцайтунг» в спокійній діловій статті обговорював можливість використання мавпячої праці на фабриках і заводах:

«Досвід Фрідріха Пфейфера — це перша ластівка в галузі заміни людської праці працею мавп крупних порід, переважно орангутангів, шимпанзе і горил. Звичайно, треба було також переозброїти цехи особливими, найдосконалішими машинами.

Наукова комісія з видатних зоологів і біологів, на розгляд якої був поданий пфейферівський так званий мавпячий проект, поставилась до цього цілком схвально, визнала його безумовно прийнятним, практично здійсненним і навіть корисним.

Але група інженерів вказує, що якою б досконалою не була машина, для управління нею все ж потрібна рука, керована людським розумом. Проте й інженери погодилися, що застосування мавпячої праці можливе в деяких найпростіших галузях фабрично-заводського виробництва.

За повідомленнями, одержаними з першоджерел, обладнання «мавпячих цехів» на заводі Ф. Пфейфера вже закінчено. Проведено кілька пробних робіт, які дали блискучі результати.

Офіціальне відкриття і пуск «мавпячих цехів» відбудеться завтра в присутності урядової експертної комісії…»

Бульварна вечірня газета «Ахт ур абендблат» у великому фейлетоні не без лірики оспівувала «цих славних, розумних звірів, кожен з яких працює за чотирьох. Ми не могли без зворушення дивитися на добрі, симпатичні фізіономії покірних екзотичних гостей, що вливають свіжий струмінь у нашу вітчизняну промисловість…»

Берлінський орган фашистів «Гевіссен» вмістив інтерв’ю з Фрідріхом Пфейфером, яке починалося так:

«З паном Пфейфером ми зустрілися на острові Нейверн, на його мавпячій фермі-розпліднику. Патрон був у смокінгу кольору сенегальських негрів, золотистій панамі і коричневих черевиках. Бесіда наша раз по раз переривалася могутнім ревом вихованців ферми, майбутніх німецьких робітників. Сівши в затінку старого, середньовічного нейвернського маяка, пан Пфейфер сказав нам: