Читать «Повернутися дощем» онлайн - страница 85

— Сусіди!

— Доброго ранку! — почув у відповідь голос Семена. — Як ви там? Тримаєтесь?

— Мушу. Як Олена?

— Лежить, не може підвестися, їй зле без води.

— Агов! Де ви там є, чорти б вас забрали! — заволав Вадим, грюкаючи кулаками в металеві двері.

Почулися кроки, що наближалися.

— Чого репетуєш? — невдоволено спитав Вітька.

— Ви думаєте давати нам воду? — спитав Вадим, згадавши «не проси».

— Незабаром усе розвезу: і жрачку, і воду, — сказав Вітька. — У нас тут НП, не до вас було.

— Яка? — поцікавився Вадим.

— Та наші хлопці покрали генератори і кудись на Росію вивезли, — стишеним голосом пояснив чоловік.

— На біса вони їм?

— Як то? Воювати не хочуть, стирили генератори, а там продадуть, — охоче розповів. — Щось я тут розпатякався, — схаменувся Вітька, — за довгий язик можуть строк додати.

— А вода коли буде?

— Колись буде, бо наші націоналізували супермаркет «Метро». Ти гадаєш, воду в пляшках спеціально для вас закупили? — хихикнув чоловік.

— Не барися з водою, — не попросив, наказав Вадим.

Вітька пішов, і одразу ж неподалік розірвався снаряд, за ним другий, третій. За кілька хвилин пішла «відповідь» — просвистіло і десь далеко бахнуло. З годину було чути вибухи, потім зненацька стихло, як і нічого не було. Ця «розвага» трохи відвернула думки Вадима від води. Як тільки настала тиша, знову зашуміло в скронях.

Чекати довелося недовго. Проскрипіли колеса візка по коридору, стихли біля камери.

— Ще не відкинув ласти без води? — почувся голос баландера.

— Давай уже!

Вадим схопив пляшку, тремтячими руками відкрутив кришечку і припав до води. Прохолодна рідина здалася такою бажаною і смачною, як ніколи. Схаменувся Вадим, коли в пляшці лишилося води на палець.

— Перебір, — зітхнув він, з болем поглянувши на залишки води.

— Бери ще одну.

— За які заслуги? Краще віддай жінці в камері навпроти.

— Ти не дуже тут командуй, — буркнув невдоволено Вітька, — ти їм ще потрібен, тож наказано видати більше води, а там — вороги ЛНР, вони не хочуть співпрацювати з нашими. Вловив різницю?

— Але вона жінка.

— У неї є чоловік, нехай з нею ділиться, то їхні сімейні справи і аж ніяк не твої, і не мої, — хіхікнув баландер. — Краще б про свою спитав.

— Про Настю?! — мимоволі вихопилося у Вадима.

— А в тебе кілька дружин? Просила тобі дещо передати, — майже прошепотів.

— Що саме?

— Загадку. Слухай, а то забуду. Яка різниця між словами «перемога» і «побєда»?