Читать «Повернутися дощем» онлайн - страница 249

Поки Настя купувала в магазині крупи для Самотнього Голуба, посипав сніг. Великі лапаті сніжинки вкривали все навкруги білосніжним покровом. Одразу стало світліше навколо і ясніше на душі. Настя йшла безцільно вулицями рідного міста. Вона вже не відчувала відрази до нього, як було нещодавно, навпаки, її душу заповнювала неймовірна любов до Сєвєродонецька, до його широких проспектів, будинків, перехожих. Попереду ще багато роботи, тому вона залишиться, бо не має права виїхати туди, де спокійніше і безпечніше. А сніг усе сипав і сипав, прикриваючи бруд під парканами і будинками.

«Якби ще можна було засипати бруд у душах деяких людей», — незле подумала Настя. Вона не знала, що з нею буде завтра, але вирішила: «Нехай воно настане і в ньому будуть усі, хто дорогий і коханий!»

Примечания

1

Баландер — з тюремного жаргону: людина, що розносить їжу в’язням.

2

Іпотерапія — лікування за допомогою їзди конем верхи.

3

ОМБР — окрема механізована бригада.

4

БТГр — бронетанкова група.

5

Куширі — кущі (діал).

6

Слова Чарльза Форбса.

7

Статус УБД — статус учасника бойових дій.

8

Автор пісні Д. Пікало.

9

Сєвєр — так іноді мешканці називають Сєвєродонецьк.

10

Павло Тичина.

11

Леонід Закордонець «Над світом пройдених доріг».