Читать «Повернутися дощем» онлайн - страница 187

— Додому хочеться? — пролунав неприємний скрипучий голос.

— Так, — відповіла, не повертаючись.

— Усі хочуть, але не всі повертаються.

У Насті всередині все завмерло.

— Але ж… нас обміняють? — несміливо спитала вона.

— Можливо. Як на мене, то я б вас тут і згноїв.

— Чому?

— Клопоту від вас було багато, сподівання мої не справдилися.

Насті було дивно чути, що Філін розмовляє спокійно — таке було вперше, і в кожному його слові вона намагалася вловити якусь каверзу.

— Скажи мені, укропко, ти завжди була така пришиблена? — продовжив чоловік.

— Що ви маєте на увазі?

— Невже ти й справді хочеш жити в країні, де прогнили всі нутрощі? Якщо ти розумна жінка, то чому не бачиш, що Україну грабують всі, хто приходить до влади? Що там нема майбутнього, зараз погано, а буде ще гірше. Ти так любиш своїх правителів, що ладна покласти за них своє життя?

У Насті все закипіло всередині. Філін її розлютив, і вона, забувши свої страхи, різко повернулася і вперше подивилася йому просто в очі.

— Так, Україні й справді не щастило з правителями, — сказала вона, чітко карбуючи слова, — і мені її шкода. Мені не байдуже, що її грабують і шматують, і ми, народ, давали владі це робити впродовж багатьох років, та все змінилося! І майбутнього не буде, якщо кожному українцю буде байдужа доля країни, а значить, і своїх нащадків. Ні, я не ладна покласти своє життя за правителів. Я можу віддати його за свою родину, за дітей, за українців, за те, щоб наступному поколінню жилося краще, ніж нам. І я впевнена, що в України буде щасливе майбутнє, головне — витримати всі випробування і гідно пройти крізь вогонь очищення.

— Красиві слова! — єхидно посміхнувся Філін. — Щось у тобі мені подобається. Може, залишишся у нас на роботі? Я дам тобі посаду, гідну зарплатню, а ти промиватимеш мізки тим, хто ще не зрозумів, що Україна — це фашизм, а молода республіка незабаром розквітне, як сад навесні.

— Бачу, ви й самі можете непогано говорити, — у її голосі забриніла легка іронія. — Але ж я вам щойно сказала, що люблю свою країну. Як я можу агітувати за ЛНР?

— Людина схильна підлаштовуватися під інших і зазвичай, коли вона розумна, обирає місце, де тепліше і зручніше.

— Я народилася в Україні, там виросла, моя душа там буде завжди. Чи можу я продати свою душу? Звичайно, ні. Ніколи!

— Дам вам з чоловіком житло.

— У нас воно є.

— Вшива квартирка з кухнею в шість квадратів? — хихикнув Філін. — У вас буде власний двоповерховий будинок, службова машина. Як така перспектива?