Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 47

— Борт ікс, висота сто, швидкість три одиниці, ви порушили режим повітряного сполучення! Негайно покиньте чужий коридор! Борт ікс, висота сто, швидкість три одиниці, негайно покиньте чужий коридор! Відповідайте по сьомому каналу контрольному сто три. Якщо за хвилину не покинете транспортний коридор, буду змушений застосувати “червону завісу!”

“Це ж мені! — здогадався Томах. — Чорт! Як же я не попередив нікого!..”

— Контрольний сто три, — квапливо проказав він у мікрофон. — Я борт сорок два сахалінського відомства УАРС, заступник начальника відділу безпеки Томах. Звільніть горизонт до Хабаровська! В небезпеці життя людей!

Після трисекундного мовчання той же голос, скоріше строгий, аніж сердитий, відгукнувся:

— Борт сорок два, горизонт середньотоннажного транспорту на висоті сто до Хабаровська звільнено. До таймфага триста два кілометри, візьміть на півтора градуса вліво по курсу. Бажаю удачі!

Станіслав подякував незнайомому йому інспекторові транспорту.

До таймфага залишалося летіти близько шести хвилин…

У залі панувала звична на чергуванні тиша. Гнат крадькома зиркнув на годинник: до кінця роботи ще година з хвилинами. Що ж, доведеться “продовжувати чергування” і слухати, слухати, слухати розмірене дихання космосу, вічне дихання, народжене виникненням і загибеллю зірок, кипінням ядер галактик, криками колапсарів і безплотним дощем реліктових випромінювань; і ждати в цьому хаосі інших звуків — благання допомогти, і почути, і зрозуміти, і визначити, чий це поклик і де той, хто кличе…

Раптом Гнат уловив у звуковій каші якийсь сторонній, чужорідний звук, навіть не звук — тінь його. І тієї ж миті досвідченіші чергові відреагували на цей звук кожен по-своєму: Хрустальов зайнявся автоматом пеленга, а Рафаель дав сигнал тривоги по відсіках. З-під пульта почулися гудок і голос автомата:

— Сигнал SOS! Квадрат Трикутника, координати: плюс двадцять три градуси галактичної довготи, мінус дев’ятнадцять галактичної широти.

Станція нашорошила всі свої дивовижні “вуха”, орієнтуючи їх на визначений квадрат простору, і зусилля автоматів не були марними: динаміки донесли до людей передачу, адресовану тільки станціям СПАС, оснащеним найчутливішою з усієї апаратури, яку міг винайти технічний геній людства наприкінці двадцять третього століття.

Рафаель підключив дешифратор.

— Говорить “Полюс”, антипротонна атака… говорить “Полюс”, антипротонна атака… говорить “Полюс”, антипро…

Передавав кібер, у тому сумніву не було, і голос його поступово слабшав, поки не згас зовсім.

— Патруль, на старт! — вигукнув Хрустальов. — Сигнал SOS, квадрат Трикутника, радіант три секунди дуги. Обсерваторія “Полюс”, антипротонна атака. Люди, очевидно, загинули, сигнал передає робот. Подбайте про захист!

— Зрозумів, стартую, — лаконічно відповів старший патруля.

— Звідки там антипротони? — пробурчав Рафаель.

— Запитай що-небудь легше, — сказав Хрустальов. — Ми відпрацювали все, що змогли, решта — справа патруля. Як ти гадаєш, потрапимо до зведення по управлінню?