Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 45

А цим об’єктом був космотрон, найбільший з прискорю вачів елементарних часток Сонячної системи. Автомати його захисту були запрограмовані лише на захист від метеорних атак і дрібних болідів, тому стрімке наближення штучних тіл не пробудило в їх “мозку” тривожних асоціацій. Ще гіршим було те, що на космотроні йшов експеримент.

Ракети “Хорор” вийшли у розрахункові точки й вибухнули. Захисне поле космотрона луснуло, як мильна булька, спопеліли в безжальному ядерному вогні численні прибудови комплексу, потекли силові секції прискорювача, щезло керуюче поле і… надщільний потік антипротонів, помножений на величезну швидкість, близьку до швидкості світла, вдарив по дотичній, знищуючи все, що не зруйнував ракетний вибух. П’ятсоткілометрове кільце космотрона, спалахнувши перлистим світлом, випарилося майже миттєво. Лавина шаленої енергії, яку можна порівняти хіба що з сонячним протуберанцем (але невидима), ринула в напрямку марсіанської житлової зони…

Ромашин відкинувся в кріслі, демонстративно не звертаючи уваги на Хрустальова, і в цей час той увімкнув систему стеження. Щільна завіса глухоти раптово прорвалась, і Гнатові здалося, що він потрапив до глибокого колодязя, наповненого гулом, свистами різної тональності, скрипами, писками, бурмотінням, зітханням і шерхотом морського прибою… Це була велика “тиша” космосу!

Потім, через годину-півтори, Гнат звик до цієї тиші і навіть навчився відрізняти радіошуми від таймфагового відлуння, породженого вибухами далеких квазарів, але перше враження було саме таким: стрімке падіння в неспокійну безодню, від чого злегка паморочилося в голові й затуманювало думки.

— СПАС-сім, чергування розпочав Хрустальов.

— Рапорт прийнято, — почулося з динаміка на пульті. — У вашому розпорядженні патрульна група Денеші. Спокійного чергування.

Хрустальов перевірив зв’язок з відсіками станції, кинув погляд на Гната й попросив помічника погасити світло в залі. Протягом чотирьох годин їм належало вслухатися в “шепіт зірок”.

А тим часом, поки йшов переклик оперативних груп патрулів-рятувальників, готових прийти на допомогу кожному, хто подасть сигнал біди, жахлива радіоактивна лавина блискавично долала космічні простори, наближаючись до густозаселеного людьми району Сонячної системи…

О дев’ятій годині тридцять другій хвилині за середньосонячним часом у диспетчерській фобоській станції ТФ-зв’язку, підпорядкованій розпізнавальній мережі УАРС, пролунав вимогливий гудок: станцію викликала обсерваторія “Полюс”, розташована за десять астрономічних одиниць від Сонця, над полюсом екліптики. Автомати обсерваторії зафіксували в напрямку Альфи Трикутника спалах світла незвичайного спектра, і завідувач обсерваторії попросив звірити свої спостереження із спостереженнями обсерваторій системи СПАС сонячного поясу.