Читать «Злочинці з паралельного світу - 2» онлайн - страница 10

— Гей, чечня! — гукнув той у закриті двері. — Ти ще пожалкуєш!

Він пішов подвір’ям, раз-по-раз оглядаючись на Джохарове вікно. А Джохар стояв і дивився на нього, аж поки той зник за рогом. Потім відвернувся від вікна і глянув на Хроню:

— Стрелят умеєш?

— Н-н-ні.

— Ухадит нада.

Джохар поскладав до торби якісь речі, взяв гвинтівку і махнув Хроні, щоб той ішов за ним. У кімнаті, що вікнами виходила на протилежний бік будинку, обережно відкрив вікно, роздивився довкола і вистрибнув на сніг. Хроня з Рексом стрибнули за ним. Та не встигли зробити й двох кроків, як з-за рогу вигулькнув Чмак. Побачивши втікачів, він шмигнув назад, щосили волаючи:

— Тікають! Тікають! Вони тікають!

На його лемент прибіг Гагіч, що залишився стежити за Джохаром. Чмак підскакував перед ним, не затуляючи пащеки.

— Та, блін, не плутайся під ногами! — проревів Гагіч.

І Чмак вдруге дістав добрячого копняка, аж за ним засвистіло. Він вирився з замету, пригладив рідке волоссячко, що намокло від розталого снігу, і сказав сам до себе, бо Гагіча і втікачів вже не було й видко:

— І ці копають, і ті копають. Треа, таксаать, шукать третю сторону.

Почухав болюче місце і зник у заметі.

А Гагіч тим часом біг за втікачами і одночасно гукав у мобілку:

— Шеф, вони тікають, шо робити? Шо дєлать, шеф?

Діставши, видно, якесь розпорядження, заховав мобілку і натомість витяг короткий ствол.

Джохар біг дворами, знаходячи якісь тільки йому відомі проходи і лази. Але, видно, банда теж добре знала місто. Бо невдовзі Хроня почув, як недалеко від них зупинилася машина.

— Уже близко, — сказав Джохар.

Вони підбігли до купи поламаних залізобетонних плит. Джохар із зусиллям відсунув шматок плити, і Хроня побачив лаз, що вів кудись униз.

— Бистро! — скомандував Джохар.

Рекс стрибнув у отвір першим. Хроня затримався, бо саме зауважив, що ніде не бачить крука.

Раптом його щось боляче штовхнуло у ногу над коліном. Хроня нахилився і побачив, як на штанях розпливається темна пляма. Майже в цю ж мить пролунав другий постріл.

Джохар упав на сніг і теж почав стріляти. Хроня стрибнув у отвір. Різкий біль полоснув його по нозі, і хлопець втратив свідомість.

Розділ VI. ОДУЖАННЯ

Коли Хроня відкрив очі, побачив над собою вже знайому бороду.

— Де я? — кволим голосом спитав хлопець. Борода зникла, натомість над ним з’явилася рідна псяча морда, і мокрий гарячий Рексів язик лизнув його просто в ніс.

— Лежи тихо! — сказав Рекс. — Ми втекли. Джохар тебе сюди на плечах притягнув.

— А як… ті…

— Е-е, Джохар як по них — тра-та-та-та-та! За ними тільки закурилося!

— А крук? — Хроня обвів очима маленьку тісну кімнатку, в якій лежав на залізному ліжку.

— Десь загубився, — сказав пес. — Ти не переживай, Джохар каже, що знайде його.

Хроня спробував поворушити ногою і аж застогнав від болю.

— Ти той, лежи спокійно, — Рекс поправив ковдру. — Тебе трохи кулею зачепило. Але кістка ціла, а це головне, каже Джохар. Він тебе вилікує!

І потяглися довгі дні одужання. Джохар доглядав за Хронею наче справжній лікар. Він змінював пов’язки, змащував рану якоюсь смердючою маззю, варив Хроні гіркі трав’яні чаї.