Читать «Інтерв’ю з колоритним дідом» онлайн - страница 15
Андрій Степанович Крижанівський
— Добро! Додаткові витрати віднести на рахунок замовника. Непролазу підвищити. Компрометуючих плям нема?
— Не перебував, не має, боже борони, ні... Хіба що була якась історія з шубою...
— Цигейковою?
— Не можу знати!
— Дрібнобуржуазний ухил. З підвищенням зачекаємо. Преміюємо половиною окладу за тарифною сіткою...
— Рекламації є? —Директор пригладив зачіску «їжак» і недбало струсив прах сигарети на жилетку.
— Мають місце,—зам’явся главспец.—Розраховані нами перекриття роблять з панелей гармошку.
— Вигнати мало!
— Становище виправив на місці інженер Непролаза за рахунок стандартних блоків.
— Добро! Додаткові витрати віднести на раціоналізаторські пошуки. Непролазу підвищити. Компромете нема?
— Нібито ні. Окрім тієї історії з шубою...
— Нейлоновою?
— Не поцікавився...
— Пережитки минулого. З підвищенням зачекаємо. Підкинемо премію з мого фонду...
— Як з недоробками? — директор пригладив бакенбарди і звично струсив прах «Марлборо» на смокінг.
— Дещо є,— і собі задимів главспец.— Поплив об’єкт «Ікс-ігрек», не врахували місцевих аномалій вічної мерзлоти.
— Відшмагати мало!
— Становище виправив на місці інженер Непролаза за рахунок бурових паль.
— О’кей! Тобто, добро! Додаткові витрати віднести на користь науково-технічної революції. Непролазу підвищити. Аморалки нема?
— Чистий янгол! Хіба що ота історія з шубою...
— Котиковою?
— Не маю зеленої уяви...
— Рецидиви добробуту. З підвищенням зачекаємо. Відвалимо подвійну прогресивку...
— Товаришу директор!
— Якісь огріхи?
— Не вгадали! йде на пенсію інженер Непролаза. Запрошує на бенкет.
— А! Надійний кадр. Прибуду. У нього щось було з дублянкою?
— З шубою, Пал Палич.
— Норковою?
— Біличою!
— То що за історія?
— Анекдот, Пал Палич! У незапам’ятні часи відзначили Непролазу путівкою до санаторію. І там у його дружини шубу потягли...
ФІЛОСОФСЬКА ЛІНГВІСТИКА
Двоє бородатих діток реактивної епохи чалапали бульваром.
Сунули в ногу з віком: міні-чоботи плюс дідівські кожушки, кастровані до панєвропейського рівня; техаські джинси одеського пошиву плюс максі-окуляри «очі, як ночі...».
Коротше — суперклас. Квазі-мода. Еліта!
А еліта не плює на моду. Еліта плює на умовності. В даному разі акуратно обпльовувався «отих тополь приречений кортеж» і тлінний гудрон.
Міжплювальні паузи заповнював інтелект:
— Як сабантуй?
— Залізобетон!
— Набралися у дрободан?
— До потері сознатєльності.
— Предки не засікли?
— Відвалили на тачці в Одесу.
— Везуха!
— Не кажи!
— Як твоя чува?
— Цвіте і пахне.
— Нові кадришки були?
— Про що ти шепчеш? Такі лушпайки — закачаєшся!
— Похиляли на похмеляж?
— Пас. Треба вкалувати.
— Був шухер?
— Ідейні накапали. Викликають на килим.
— Вставлять клістир?
— З товченим склом і мідним наконечником!
— Кошмар!
— Кіно і німці!
— Трухаєш?
— В гробу я їх бачив...
— У білих тапочках...
— Сорок п’ятого розміру...
— На вечір є варіант?
— Сінема в писклубі. Імпорт.
— Стріляють?
— Самі бомби і секс-бомби!
— Потрясно!
— Кльово!
— А потім — на мою хату.
— Годиться! Маг скрипить?
— Лабає на всі сто. Записи — ляжеш! Біти і блатна класика...
— Шик!