Читать «Крижана усмішка» онлайн - страница 17

— Не беріть собі в голову, він точний, як Бенціон Крик, — мовив Дельфін.

— Авжеж! — підтвердив Космос. — Я телефонував особисто.

— Маємо кілька хвилин, дорогі, — Антисвіт дзеленькнув кришкою старовинного годинника. — Я продовжую, цей генацвале потрібен мені більше, ніж вам…

Тут джаз вдарив з новою силою, і крізь ударний мелос фільтрувалися лише окремі репліки:

— Дзуськи… Тільки у мене вповні засяє його талант…

— Майте знаття — він значиться богом усієї Молдаванки…

— Прогрес у цій галузі без нього неможливий…

— Автор геніального…

— Стане стрижнем моєї стратегії…

— Його носили на руках в Оксфорді, Парижі, Сант-Яго…

— Віддамо належне — шеф у нього тямущий…

— Але ж втілює ідеї він…

— Вай, без нього я завалюсь…

Джаз раптом змовк на сі-бемоль.

На веранду піднявся молодик у захисних окулярах, вдягнений скромно, але з добрим смаком.

Всі зааплодували.

Оркестр врізав туш.

Молодик стримано вклонився і швидко пройшов до відомого нам столика. Світила схопилися з місць.

— Інтерв’ю… Закордонна преса… — шелеснуло по веранді.

— Стас Кібертюк! — представив гостя Космос.

— Смикнете за кумпанію? — запропонував Дельфін.

— Грузинський “ОС”? — поліз до портфеля Антисвіт.

— Пас! — відповів молодик, сідаючи у затінений куток. — Ми не належимо собі. — І він налив у фужер тонізуючий напій “Костя-Коля”. — Останній раз я випив ковток “Whіtе hоusе” — соmрrеnеz vоus? — віскі “Біла кобила” після виступу в Сант-Діабло…

— О, ми пам’ятаємо той тріумф! — сказав Дельфін.

— Отже, до справи, шановні! Мій час розрахований буквально по хвилинах.. І майте на увазі — квартира, авто, гранд-ставка — усім цим забезпечив мене рідний колектив. Ви можете якісно збільшити або подвоїти все це, я не заперечую. Але цікавлюсь перш за все своїм інтелектуальним, науковим зростанням. Ваші пропозиції?

— Місце у першому спецрейсі в глибини Всесвіту! — сказав Космос.

— Окрема каюта у надглибинному “Наутілусі”! — сказав Дельфін.

— Я пропоную дещо більше, дорогий бічо! Мій колектив на порозі відкриття антисвіту! І ви, дорогий, будете серед перших, хто…

— Заманливо… — хитнув головою молодик, — Але це — аванс. А щоденна робота?

— Старший конструктор? — видавив з себе Космос.

— Старший біонік? — зорієнтувався Дельфін.

— Провідний фізик-теоретик! — кинув козирного туза Антисвіт.

— Мілко… На такі умови пристане лише цей нездара Хомутовський…

— Ну, знаєш, парубче! — почервонів Космос. — Не можна ж отак зразу… Я в твої роки лише тримісні ракети проек…

— А я з вами не пас свиней у сузір’ї Козерога, — з гідністю відповів Стас Кібертюк.

— І все ж дозволю собі…

— Ліміт мого часу вичерпаний. Надумаєте — дзвоніть. І не на службу, а матері. Ще — не прохопіться десь про цю зустріч. Бо коли дізнаються там, — і він штрикнув пальцем кудись у напрямку Полярної зірки, — вас будуть клізмувати…

Минув місяць. Ось тоді і Космос, і Антисвіт гірко пожалкували, що не довели розпочату справу до кінця, їхня надія і гордість — футбольні клуби КСК (Космічний спортивний клуб) та “Фізика” зазнали нищівних поразок від команди “Чорномор” — 0:3 і 0:4!