Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 42

Капітан здивовано підвів брови.

— Він урятував і вас, сер! Слідом за мною настала б ваша черга. Та найбільшу заслугу має алжірець. Акула й Педро Грін навіть і гадки не мали, що Бен Хеда підслухав їхню розмову. Вони домовилися всіх нас зв'язати й повернути корабель назад. А якщо б ми здумали чинити їм опір, то вони б нас приборкали. — Загорський зробив наголос на останньому слові. — Як бачите, вони передусім спробували приборкати мене.

Жозеф Браун насупився:

— Треба було мене повідомити про це!

— Ми саме збиралися йти до вас, коли сталася ця сутичка. — Загорський помовчав і, вагаючись, додав: — Шкода, що все так скоїлося, сер! Чи зможемо ми плисти до Абалули без тих людей?

— На кораблі немає незамінних людей.

Обмацавши на лобі рану, з якої і досі цебеніла кров, капітан сказав:

— Тепер ви можете провадити ваші дослідження далі! Залиште заколотників мені. Я сам поквитаюся з Акулою і спробую розкрити очі Кріпсові!

— Я вас не розумію, капітане, — здивувався Загорський.

— Так, так, запевняю вас! Цей бандит дійшов до того, що почав шантажувати Кріпса. Вони хотіли заарештувати нас, щоб приховати вбивство. А для того, аби здійснити те вбивство, треба було зчинити на кораблі заворушення та безладдя. Потім вони збиралися пограбувати Кріпса, вчинивши з ним так само, як і з нами. Невже ви думаєте, що ці люди мають якесь уявлення про честь! Дивно лише, чому вони так прагнуть убити бідолашного Лабалу. Може, ви знаєте про це краще за мене?

— Так, знаю.

— Він Кріпсові мов сіль в оці.

— Це правда, але Лабала не постраждав.

— Проте його ще не врятовано, сер! — багатозначно поглянув на нього Браун.

— Що ви маєте на увазі, сер?

— Те, що нам треба його охороняти…

Жозеф Браун пішов палубою. Загорський мовчки дивився йому вслід. Капітан аж кипів з люті. Він ступав спроквола, нога за ногою, його обличчя було суворе і зовні наче спокійне. Такий не простить німцеві підлої зради. Загорський уявив собі, як оця рука, що зараз тримає бінокль, вихопить пістолет і розчерепить голову Акулі. Тоді все ще дужче ускладниться, Кріпс геть утратить розум, розпочне відверту боротьбу проти Брауна й Загорського. Вбивство Акули може роздратувати його однодумців. І знову бунт, арешти…

Загорський наздогнав капітана.

— Не поспішайте, сер! Я знаю суворі морські закони, але тут треба виявити такт.

Жозеф Браун невдоволено глянув на нього.

— Ви мене дивуєте, професоре!

— Поки що можна було б обмежитися погрозами.

— Що за великодушність, сер? Напевно, ви не знаєте, що вияв будь-якої слабості призведе до нового бунту.

— У нашій експедиції уже й так пролилася кров.

— Це ще не покарання! — сухо відказав капітан.

— Але ж бунтівників знешкоджено. Хіба цього не досить? П'ять діб карцера наведуть їх на розум. А нам треба провадити свою справу далі!

Жозеф Браун зчудовано розвів руками й усміхнувся.

— Ну й дивні ж люди ви, вчені!

Але незабаром його обличчя спохмурніло, він мацнув у кишені пістолет і швидко спустився в трюм.

Загорський пішов до апаратної.

Тільки-но він узявся за ручку дверей, як повз нього пробіг, схиливши голову, наче від когось ховаючись, присадкуватий матрос.