Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 41

— Тримайтеся, сер! — почув Загорський Лабалин голос.

Загорський, перемагаючи біль, підвів голову й побачив, що Лабала спритно перев'язує мотузкою величезне, мов у кашалота, тіло Акули. Раптом з-за рогу вискочила тонка миршава постать із замащеним обличчям. Здається, це був матрос з машинного відділення. Матрос кинувся до Джеймса Лабали, який сидів до нього спиною, та несподіваний сильний удар Абдула Хаміда збив його з ніг.

Загорський перескочив через знепритомнілого матроса, вихопився на палубу й мало не зіткнувся з Жозефом Брауном.

— На кораблі змова, сер! — проказав блідий капітан.

— Я це відчув на власній шкурі, — відповів Загорський.

— Трьох заколотників заарештовано.

— Ще троє лежать зв'язані в моїй каюті.

— А де Акула? — здригнувся Браун.

— Завдяки Лабалі його теж зв'язано.

— Ось і виявилося справжнє обличчя цього бандита… фашиста, учасника іноземного легіону…

— А-а! — вигукнув Загорський. — Он звідки мені відоме його ім'я! Макс Шнайдер… Я читав деякі висловлювання цього пройдисвіта. Вони були вміщені на першій сторінці — не пригадую тільки, в якій газеті! Так-так… Проте Лабала відплатив йому за все.

— Він убив його? — підвів голову Браун.

— Ні, поранив.

Браун зачув кроки й різко обернувся. За спиною в нього з'явився перший помічник капітана Жорж Морель, худий, високий, з буйним чубом і бакенбардами.

— Поклич-но доктора Раска!

Морель піднявся на верхню палубу. Жозеф Браун зітхнув і помацав рукою собі чоло. Тільки тепер професор Загорський помітив у нього на чолі довгасту криваву рану. До них підбіг Джеймс Лабала. Ховаючи в правиці ніж, він підозріливо глянув на капітана. Можливо, йому здалося, що між капітаном і Загорським спалахнули якісь суперечки. Та помітивши, що вони розмовляють спокійно, Лабала сказав:

— Сер, я гадав був, що з вами скоїлося лихо.

Жозеф Браун уперше бачив негра, хоча не раз чув, як члени екіпажу розповідали про нього найнеймовірніші історії. На кораблі з уст у вуста переказували, що загадковий постріл у каюті Загорського був призначений негрові. Розповідаючи про дивацтва Джеймса Лабали, матроси пошепки згадували про якусь Кріпсову авантюру, але ніхто з них не був упевнений у правдивості пригод, що в них начебто брав участь мовчазний абалулець. Єдине було ясне для всіх: у стосунках між Акулою й Кріпсом не все чисте. На очах у всіх Кріпс день у день танув, став схожий на скелет, але нікому не відкривав своєї таємниці. Лікар Раск якось сказав Жозефові Брауну, що Кріпс почав пити ром…

Дивлячись зараз на похмуре зморщене обличчя Джеймса Лабали, Жозеф Браун згадав про Кріпса. Але тільки на мить: капітан іще перебував під враженням подій на кораблі.

— Ми повинні дякувати йому! — кивнув Загорський на Лабалу.