Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 27
Григор Угаров
— Не будемо сперечатися, сер!
Капітан знизав плечима. Мовляв, він змушений підкоритися цьому настирливому Кріпсові, хоч і розуміє, що переслідувати супутника — безглуздо.
ПОДОРОЖ СЕРЕД ТАЄМНИЧИХ СУПУТНИКІВ І НОВІ ЗАГАДКИ
Фенімор Кріпс, не випускаючи з рук бінокля, стояв на капітанському містку. Він мав бути задоволений: капітан вправним маневром розвернув корабель і спрямував його в бік таємничого супутника.
З палуби долинув гучний голос штурмана:
— Б'юся об заклад, що це кит!
— Ти ж зроду не бачив живого кита! — заперечив йому старий бородатий матрос з хрестиком на шиї.
— Я плавав на китобійному кораблі.
— А я стріляв по них гарпунами!
Вибухнув сміх.
— Може, ти ще й тримав кита за хвіст! — жартували матроси.
Макс Шнайдер-Акула, пахкаючи сигарою, зверхньо поглядав на матросів і мовчав.
Корабель не проплив і милі, як капітан вигукнув:
— Що воно за нечиста сила?!
Кріпс одірвався від бінокля й повернув до нього голову:
— Ви щось помітили?
— Мені здається, той таємничий привид з такою самою швидкістю віддаляється від нас!
— Його вже не видно?
Жозеф Браун опустив бінокль, протер очі іі знов уважно вдивився в далечінь. В окулярі промайнули темні обриси супутника. Браун насупив брови й наказав розвинути максимальну швидкість. Та вже за кілька хвилин Кріпс у відчаї опустив бінокль і вилаявся:
— Він біжить поперед нас, як пацюк!
Обличчя в Жозефа Брауна залишилося нерухомим.
— Дивна річ! — повторив Кріпс.
— Нічого дивного немає! — махнув рукою Браун.
— Що ж ми будемо робити?
— Маневрувати!
Корабель уповільнив хід, описав на воді широке коло й повернувся на те місце, де був раніше. Та не проплив він і п'яти миль, як темна цятка знову рушила слідом за ним, тримаючись тієї самої відстані. Коли ж корабель несподівано ліг на зворотний курс — супутник також повернув назад.
— Привид! Справжній привид! — хитав головою Кріпс.
— Побережіть свої нерви, сер! — заспокоїв його капітан.
Обличчя в Кріпса було похмуре, схвильоване, хоч як він намагався не виказувати своїх почуттів. Ту мить на капітанському містку з'явився Загорський.
— Доки триватиме ця гра?
Фенімор Кріпс скипів:
— Це ніяка не гра, сер!
— Ми губимо дорогоцінний час! — досадливо змахнув рукою Загорський. — І потім…
Фенімор Кріпс скинув рукавички і, вдаривши ними себе по коліну, повільно проказав:
— Спочатку треба з'ясувати, з ким ми маємо справу!
Загорський спалахнув:
— А що робити, коли це справді підводний човен, який вирішив переслідувати нас до кінця подорожі? Будемо крутитися тут три дні, і він разом з нами? Що ж, по-вашому, так і сидіти склавши руки?
— Хіба човен має великий запас пального? — не поступався Кріпс.
Настав час завдати йому нищівного удару, і Загорський не забарився це зробити.
— Ми з вами живемо не на початку двадцятого століття, сер! — сказав він. — Тепер існують підводні човни з атомними двигунами! Човен з таким двигуном може лишатися під водою навіть протягом року! А в нашому становищі хіба можна гратися — хто кого перечекає?