Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 29
Григор Угаров
— Сигнали повторилися!
«Поява таємничого супутника збігається з передачею незрозумілих сигналів. Це повторюється вже кілька разів. Який між ними зв'язок? Можливо, це просто випадковість? — розмірковував професор. — Випадковість? Навряд чи!»
Чутка про те, що підозрілий супутник з'явився знову, облетіла весь корабель.
— Світловий сигнал! — вигукнув хтось.
— Так, так, — потвердив іще хтось.
У оточенні кількох матросів на палубу вийшов Макс Шнайдер-Акула й зупинився біля правого борту.
* * *
За дві години після цього Жозеф Браун запросив Загорського до себе в каюту на каву. Вони розмовляли про супутник, про ураган і про Кріпса, який раптово занедужав. У розмові Браун згадав і про те, що Кріпс цікавився, чому Загорський замикає свою каюту.
Коли мова зайшла про невидиме кільце магнітних сил, що його вони можуть зустріти в безмежному океані, до каюти вбіг захеканий штурман.
— З'явився ще один супутник!
— Що ти кажеш? Де? — не міг второпати ошелешений капітан.
— Праворуч корабля!
— Відстань?
— Така ж, як і до першого.
— Отже, тепер нас супроводжують два супутники?
— Так.
— То ми знову будемо ганятися за ними? — впав у розмову Загорський.
— Цього разу — ні, професоре.
— А якщо Кріпс наполягатиме?
— Ви не повинні поступатися!
— І ви теж.
— Яке це, власне, має значення, хто нас супроводжує: кити чи підводні човни? Вони ж нам не заважають! — докинув і свого штурман.
— Авжеж, — підтримав його Загорський.
— Ні, професоре, — заперечив Жозеф Браун. — Для мене й для вас це не має ніякого значення, а для Кріпса — має. Мені, синові незаможного шотландського залізничника, байдуже — втратить Джон Равен Абалулу чи ні, збільшаться Кріпсові багатства чи він збанкрутує. А директора дуже непокоять ці таємничі супутники.
— За вами пильнує Акула, — попередив штурман.
— Може, за наказом Кріпса? — посміхнувся Загорський.
— Цей німець ще завдасть нам клопоту! — буркнув капітан.
— Отже, Кріпс наставив тенета й тепер стежить за кожним із нас? — сказав Загорський.
— Схоже на це! — потвердив штурман. — Та Акула цікавиться не нами. Він обнюхує вашу каюту, професоре. Це помітив навіть я. Кріпс боїться вас.
— Не розумію чому: адже я йому не конкурент!
— Може, він боїться, що ви порушите угоду?
— І повернуся додому?! — знову посміхнувся професор. — У наслідках цієї експедиції я зацікавлений більше, ніж ваш господар.
— Але кожен передусім захищає власні інтереси! — зауважив Браун.
— Хоч як це дивно, однак у даному випадку наші з Кріпсом інтереси збігаються! Я пливу на Абалулу як фізик, а він як торгівець. Отже, я не збираюся анульовувати угоду.
«Брауне! Жозефе Брауне! — зачулося в гучномовці. — Підніміться на капітанський місток!»
Очевидно, Фенімор Кріпс помітив другий супутник і тепер стривожено кликав капітана.
Штурман вибіг, грюкнувши дверима.
— Ви озброєні, професоре? — раптом запитав капітан.
— Маю кишеньковий ножичок!
— Я не жартую…
— Я вас не розумію! — стенув плечима Загорський.