Читать «Україна: історія (3-тє вид., перероб. і доп.)» онлайн - страница 494

Противники незалежності вбачають корінь зла у виході України зі складу СРСР. Це призвело до того, доводять вони, що фабрики відрізані від сировини і ресурсів в інших республіках, виробники і споживачі розділені кордонами нових держав, ускладнився грошовий обіг, виникли бар’єри на шляху торгівлі. На їхню думку, радянська економічна система була занадто взаємопов’язаною, щоб розділяти її, і тільки колективні зусилля колишніх республік дадуть змогу розв’язати їхні економічні проблеми.

Для прихильників незалежності економічний колапс став доказом фундаментальної хибності і невиправної природи радянської економічної системи. Вони доводять, що економічний спад почався у 1980-ті роки і постійно набирає силу. Погоджуючись із тим, що економічна співпраця з колишніми республіками, особливо з Росією, є справою необхідною, вони водночас наголошують на тому, що кожна країна має шукати власний шлях виходу з кризи, оскільки в кожної є власний набір специфічних особливостей і труднощів. Отож, стає дедалі яснішим, що незалежність спонукує громадян України більш реально оцінювати свої економічні умови і можливості. Вона також посилює розуміння того, що вони мають самі розв’язувати свої проблеми.

На перший погляд економічна міць України може здаватися вражаючою. Вона має декілька важливих виробництв, насамперед вугільне, металургійне та машинобудівне. Донедавна тут була зосереджена половина хімічних виробництв Радянського Союзу. Досить високим рівнем розвитку характеризувалося суднобудування. Добре розвинутим (за радянськими стандартами) було сільське господарство, яке в 1989 р. давало майже 21 % загальносоюзної продукції цієї галузі і більше половини цукру. Україна володіє 30 % світових запасів чорнозему. Вистачає порівняно дешевої робочої сили, до якої входить чимала кількість осіб із вищою і середньою освітою. До того ж республіка має досить високий науково-технічний потенціал.

Але при ближчому розгляді більшість цих показників виявляються доволі ілюзорними. Незважаючи на те, що деякі природні поклади, насамперед залізної руди та вугілля, дійсно є багатими, галузі, які їх експлуатують, перебувають на грані колапсу. Вартість видобутку вугілля більша, ніж прибутки від його продажу через застарілість технології. Металургійна промисловість також нагально потребує модернізації. Аби вийти з цього стану, потрібні величезні капіталовкладення, на які уряд просто неспроможний. Пошуки нових родовищ не принесли результатів, отже Україна як значний постачальник сировини може швидко вичерпатися. Робітники важкої промисловості незадоволені ситуацією, значна їх частина — це некваліфіковані робітники. До того ж близько 40 % виробництва промислової продукції України припадає на важку індустрію, яка була частиною гігантського військово-промислового комплексу СРСР і мала відповідну орієнтацію. Нарешті, більша частина індустріальних виробництв залишається джерелом забруднення навколишнього середовища. Отже, економіка, просто кажучи, приносить більше збитків, ніж дає прибутків.