Читать «Україна: історія (3-тє вид., перероб. і доп.)» онлайн - страница 500
Орест Субтельний
Революционная ситуация в России в 1859—1861 гг.: В 6 т. М., 1960—1972.
Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933 / За ред. Ю. Лавриненка. Париж, 1959.
Рудницький І. Між історією і політикою. Нью-Йорк, 1973.
Примітки
У польсько-литовську добу українці називали себе русинами — слово, утворене від «Русь». Так само називалися й білоруси. Росіян у ті часи головним чином називали московитами.
У XVIII та XIX ст. українців Російської імперії, як правило, називали малоросами. Ті з них, що проживали на території Австрійської імперії, продовжували називати себе русинами.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. національно свідомі західні українці почали називати себе «українцями» — самоназвою, яку раніше стала вживати українська інтелігенція на сході. Відмова від традиційної назви «русин» пояснювалася двома основними причинами: слово «русин» уявлялося надто близьким до слова «русский», і, вживаючи самоназву своїх співвітчизників у Російській імперії, західні українці прагнули підкреслити свою єдність із ними.
Розділ переклав д-р. іст. наук Г. В. Касьянов.