Читать «Україна: історія (3-тє вид., перероб. і доп.)» онлайн - страница 495

Щодо аграрного сектора, то він не може піднятися через занепад промисловості. Тільки в 1992 р. його продуктивність знизилася на 15 %. Енергетична криза відчутно ускладнює збір і транспортування сільськогосподарської продукції. Крім того, село піднесло несподіваний і неприємний сюрприз. Століттями заповітною селянською мрією було володіти власною землею — і чим більшою ділянкою, тим краще. Однак тепер, коли з’явилася можливість повернення до приватних селянських господарств, вона не викликала особливого ентузіазму. Багатьох відштовхує протидія керівників колгоспів, які налякані можливістю втрати свого впливу, заздрість сусідів, труднощі з придбанням необхідних машин і техніки, нарешті, перспектива важкої праці. Не менш тривожною є втрата селянами традиційного почуття впевненості у своїх силах, відсутність прагнення до самостійності на землі. Звичайно, це результат довголітнього панування колгоспної системи. Ще більш послаблює сільське господарство зменшення чисельності сільського населення. З 1975 по 1990 р. воно скоротилося приблизно на 16 %, тобто на 17—20 млн чоловік. Хоча економічне значення села падає, воно все ж таки залишається вельми суттєвим. Мабуть, найнаочніше це проявляється в тому, що багато міських сімей витримують важкі часи саме завдяки родинним зв’язкам із селом та продуктовим ін’єкціям звідти.

Чи є якісь надії на те, що ситуація зміниться на краще? На жаль, дуже мало. Хоча проектів реформування економіки вистачає, втілення їх у життя іде надто повільно. Головна проблема в тому, що реалізувати їх покликані саме ті ж бюрократи (у більшості колишні комуністи), які не тільки не розуміють нагальності реформ, а й зовсім не бажають їх. А що ж Захід? Інтерес західного бізнесу до України зростає теж надто повільно. По-перше, західна економіка сама переживає спад; по-друге, в усьому світі є більш привабливі можливості вкладати капітали, ніж в Україні; по-третє, мало хто наважується на останнє, доки не з’ясується ситуація з приватною власністю і не почне нормально діяти банківська система. Отже, зрозуміло, що західні інвестиції навряд чи сприятимуть помітним зрушенням в економіці.