Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 20

Вочевидь, що в наведених визначеннях використовується лише юридичний критерій єдності діяння. Однак, як вже зазначалось, такий підхід може бути придатним за умови, що вчинене діяння не підпадає під дію двох кримінально-правових норм — загальної та спеціальної. Для цих випадків наведені вище визначення не спрацьовують, адже, хоча діяння і містить у собі ознаки складів злочинів, описаних у двох кримінально-правових нормах, воно все одно визнається одиничним злочином. Зазначалося і те, що не зовсім придатним є таке визначення одиничного злочину для випадків, коли в поведінці особи має місце сукупність дій, які хоча і кваліфікуються за однією нормою (статтею) КК, але при цьому не виключають наявності множинності злочинів, оскільки являють собою повторність тотожних злочинних діянь.

Більш точними є визначення, які побудовані з урахуванням не тільки суто юридичних, а й соціальних критеріїв. Так, В.Ф. Дьомін під одиничним (єдиним) злочином розуміє такі передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні дії, що посягають на суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом, і які, будучи внутрішньо тісно пов'язані між собою єдністю вини, мотивів та мети суб'єкта достатньо часто, саме в такому сполученні вчиняються в житті і через цю типовість об'єктивного і суб'єктивного взаємозв'язку виділяються законом в один склад злочину.

На думку Р.Р. Галіакбарова і Є.О. Фролова, «одиничні злочини — це такі суспільно небезпечні діяння, які будучи внутрішньо пов'язані між собою мотивами та метою поведінки суб'єктів порівняно часто, саме в такому сполученні зустрічаються в реальній дійсності і в силу типового об'єктивного і суб'єктивного зв'язку між ними виділяються законом в один склад злочину».

Т.Г. Черненко пропонує визначати одиничний злочин як «...одноактне чи багатоактне суспільно небезпечне діяння, яке характеризується єдністю об’єктивних ознак, внутрішнім взаємозв’язком дій (в багатоактному діянні), єдністю вини, єдністю мети (в умисних злочинах), типовими соціальними властивостями, і передбачене кримінально-правовою нормою в якості одного складу злочину».

Ю.М. Юшков вважає, що одиничним є такий злочин, який відображаючи типову суспільно небезпечну поведінку, має специфічні для нього ознаки і співпадає із ознаками конкретного складу злочину.

Б.В. Леонтьев виходить з того, що єдиним (одиничним) злочином у законодавстві визнається таке діяння, що утворюється із однієї дії, наслідку, форми вини, охоплює один склад злочину і кваліфікується за однією статтею Особливої частини КК.

Н.К. Семерньова, Г.П. Новосьолов, З.А. Ніколаєва стверджують, що одиничний злочин відрізняється спільністю об’єктивних і суб’єктивних ознак і відповідає одному складу злочину, описаному в статтях Особливої частини КК.

Ю.Є. Пудовочкин вважає, що соціальною сутністю одиничного злочину «... є єдиний, окремий акт людської поведінки, а юридичною — наявність у ньому єдиного складу злочину».